Як мобільна бригада психологів допомагає мешканцям Сумщини пережити війну, травму та втрати.
У Сумах і громадах області працює мобільна бригада психологічної підтримки. Її спеціалісти надають ментальну допомогу людям, які пережили окупацію, обстріли чи евакуацію.
Ми поспілкувалися з кризовою психологинею та координаторкою Центру психічного здоров'я та психосоціальної підтримки Оксаною Іванцовою про те, як війна змінює психіку людей і як із цим працюють фахівці.
Пережити невимовне
Ідея створити мобільну бригаду психологічної підтримки для оперативної допомоги людям виникла на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Після деокупації Сумщини у 2022 році психологи сумського Кризового центру психічного здоров’я почали виїжджати до звільнених громад, щоб надати психологічну допомогу мешканцям, які пережили російську агресію.
«Ми просто їхали у звільнені громади, збирали людей у групи й давали ту першу підтримку, яку могли. Фактично це вже була мобільна бригада, але тоді вона працювала на добровольчих засадах», – згадує координаторка.
Згодом робота бригади стала частиною проєкту ГО «Mental Health Service» і продовжилася на базі Центру психічного здоров’я та психосоціальної підтримки у Сумах. Нині фахівці працюють у межах гуманітарної програми за міжнародної підтримки.
До складу мобільної бригади входять кризові психологи та соціальний працівник. Залежно від запиту до громад можуть виїжджати один або кілька фахівців – дорослий і дитячий психолог, спеціаліст із груп підтримки чи соціальний працівник. Команда проводить індивідуальні консультації, групові зустрічі, а також психоосвітні та підтримувальні заходи для дітей і дорослих.
У перші виїзди до деокупованих громад Сумщини Оксана Іванцова була однією з кризових психологинь, які працювали з людьми у форматі групової роботи. Жінка згадує, що під час перших зустрічей зі спеціалістами люди переважно мовчали:
«Було жахливо бачити, що люди не можуть говорити про те, що сталося. Будемо чесні, не всі були готові до того, що таке взагалі може бути. Те, що вони пережили, важко піддається усвідомленню. Люди в окупації перебували у постійному страху за своє життя. Дехто пережив катування або був свідком російських злочинів. Це щось страшне і невимовне. Тому вони приходили на зустрічі і просто сиділи мовчки. Але поступово починали відтаювати».
Мобільна бригада виїжджала щотижня, працюючи в групах із дорослими та дітьми. За словами Оксани, серед учасників занять були як ті, хто приходив регулярно, так і нові люди, які лише наважувалися долучитися.
«У кожного свій темп опанувати травматичний досвід. Ми нікого не примушували проходити “терапію”, а просто пропонували скористатися можливістю запустити внутрішній “двигун”, бо травма зупиняє, заморожує, розриває життя».
Як війна впливає на психіку
Нині спеціалісти мобільної бригади надають допомогу людям, які проживають травматичний досвід війни. Здебільшого це мешканці Сум і громад області, які пережили російські обстріли, а також жителі прикордоння, що вимушено покинули свої домівки.
За словами Оксани Іванцової, люди звертаються по психологічну допомогу з ознаками посттравматичного стресового розладу, депресивних станів, апатії та порушень сну.
«Коли людина переживає травму або стає свідком травматичної події, у неї може відбутися гостра реакція на стрес, яка триває в середньому не більше трьох діб. Після цього близько місяця вона може повертатися до стабільного стану. Людина здригається на звуки, реагує сильніше, може плакати. Сон стає розбалансованим, змінюється апетит. Але буває й так, що через місяць може сформуватися посттравматичний стресовий розлад. А інколи людина приходить і через три-чотири місяці й каже: “мені не стало краще, стало гірше”».
Ознаками ПТСР можуть бути повторні переживання травматичної події через нав’язливі думки та сни. Психіка здатна відтворювати травму як під час сну, так і наяву. У повсякденному житті такі реакції можуть запускатися тригерами. Наприклад, гучний звук може викликати відчуття вибуху, який людина пережила раніше.
«Людина може раптом почати переживати цю подію, ніби вона знову там. Так працюють механізми пам’яті, коли подія не була опрацьована. Звичайний досвід ми можемо згадати за бажанням. Навіть щось погане розказати і “покласти назад”. А травма — це як важка їжа для шлунка. Вона не “перетравлюється”. Вона розриває життя на “до” і “після”. Якщо людина не може перевести це просто у спогад, навіть болючий, але керований, — тоді це вже посттравматичний стан, і людині потрібна допомога».
Та все ж наслідки пережитої психологічної травми можуть проявлятися по-різному.
«Окрім ПТСР, прояви можуть бути різні. Може розвинутися депресивний стан через пережиту втрату, наприклад. Людина після цього може бути апатичною, уникати соціального життя, мати труднощі з роботою та повсякденними справами. Може формуватися алкогольна або наркотична залежність як спосіб уникнути болючих переживань».
Діти війни
«Що б дитина не пережила, вона все одно залишається дитиною зі своїми віковими потребами», — говорить Оксана.
У складі мобільної бригади працює дитяча психологиня, адже батьки звертаються до спеціалістів через зміни у поведінці дітей після травматичного досвіду.
«Дитина може поводитися нетипово для себе. Наприклад, спокійна дитина стає дуже активною або агресивною. Або навпаки дитина, яка зазвичай була активною та веселою наче “завмирає”, стає надто тихою, відстороненою»
Часто труднощі виникають після зміни місця проживання. За словами Оксани, дітям, які переїхали, буває складно адаптуватися до нових умов. У них можуть з’являтися проблеми з навчанням, труднощі в садочку чи школі.
Водночас війна не скасовує базових потреб дитини у спілкуванні, відчутті безпеки та розвитку. Попри пережитий досвід, дитині важливо мати близьких поруч, стабільне середовище та можливість розвиватися відповідно до свого віку.
«Дитині важливо знати, що мама й тато поруч, що середовище безпечне. Їй потрібні друзі, розвиток, завдання, які відповідають її віку».
Ті, хто працює з чужим болем
Окремим напрямком роботи Центру психічного здоров'я є підтримка медичних працівників.
Команда проводить для них дводенні психологічні тренінги у Сумах, а також виїжджає в громади. Зокрема, фахівці надавали допомогу медикам релокованих лікарень із Краснопілля та Великої Писарівки, які пережили евакуацію, втрати та обстріли.
«До лікаря приходить такий самий травмований пацієнт. І лікар мусить виконувати свої професійні обов’язки, зберігати холодну голову та надавати допомогу. А ще — не втратити емпатію. Це велике навантаження».
Під час такої роботи може виникати вторинна травматизація — стан, коли людина, постійно стикаючись із чужим болем і травматичними історіями, емоційно виснажується.
Таке виснаження можливе у різних фахівців, чия робота пов’язана з постійним контактом із людськими втратами й травматичним досвідом — зокрема у психологів, соціальних працівників, рятувальників, волонтерів.
«Коли ти щодня слухаєш про трагедії, працюєш із травмованими людьми, є ризик, що й сам можеш почати переживати симптоми посттравматичного стану. Тому потрібно бути уважним до свого стану. Якщо ти хочеш бути корисним людям, якісно виконувати свою роботу - маєш піклувалися за себе. Інакше ніякої користі від тебе не буде».
У Сумському центрі ментального здоровʼя діє система регулярних супервізій та професійної підтримки для команди.
З війною людина переживає втрату. Вона може мати різні виміри, та кожен прожитий досвід є значущим.
«Смерть рідних, зруйноване житло, вимушений переїзд, розлука з близькими або втрата того, що було частиною повсякденного життя — під час війни люди проживають різний досвід. Ми не можемо визначати за людину, що для неї важливо, а що — ні. Ми не знаємо, які сенси вона вкладала в те, що втратила. І також ми не можемо знецінювати свій досвід, порівнюючи його з чужим», — говорить Оксана.
Мешканці Сумщини можуть звернутися по психологічну допомогу до фахівців Центру психічного здоров’я за телефоном +38 0505 42 0505.
Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Посилення стійкост іукраїнських медіа», який реалізується Фондом Ірондель (Швейцарія) та IRMI,Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом«Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity). Висловлені погляди є виключнопоглядами авторів і не обов‘язково відображають позицію ФОНДУ ІРОНДЕЛЬ або IRMI.