Багато людей живуть за нав’язаним сценарієм — будують кар’єру, обрану батьками, одружуються «бо час» або намагаються виправдати чужі очікування. Такий шлях неминуче веде до емоційного вигоряння та апатії.
Як розповіла РБК-Україна сімейна та холістична психологиня Анна Богомолець-Ланіна, як зрозуміти, що ви живете не своїм життям, а йдете шляхом нав’язаного сценарію.
Психологиня пояснює, що чужий сценарій відчувається як життя «зовні всередину»: коли вибір робиться, тому що він «виглядає гарно, соціально прийнятно, схвально», але всередині відчувається порожнеча.
5 ознак, що ви живете не своє життя:
- Рішення продиктовані «як треба». Ви робите вибір, орієнтуючись на очікування інших (сім'ї, суспільства), а не на власні бажання. Тривожна ознака, коли в голові звучить фраза «так правильно», а не «так хочу».
- Відсутність задоволення від досягнень. Зовні ви успішні (стабільна робота, родина), але всередині відчуваєте порожнечу. Це типовий симптом життя «за сценарієм», який вам не належить.
- Постійне порівняння себе з іншими. Якщо ви регулярно відчуваєте, що інші «живуть краще», це свідчить про відсутність власного вектора. Людина, яка знає, куди йде, не звіряє свій шлях із чужими маршрутами.
- Страх розчарувати інших. Якщо страх «підвести» когось сильніший за бажання бути чесним із собою — ви виконуєте роль для чужих очікувань, а не живете своє життя.
- Розгубленість від запитання «чого я хочу?». Це сигнал про те, що ваш власний внутрішній голос давно заглушений зовнішніми впливами.
Як відчути, що живеш своє життя
За словами експертки, своє життя починається там, де з’являється чесність із самим собою. Воно йде «зсередини назовні».
Навіть коли важко, ви знаєте, що це «мій вибір, мій шлях, моя ціна і моя нагорода».
Простий маркер: Коли ви залишаєтеся сам на сам із собою, чи є всередині «відчуття тепла» та тихе задоволення, що «це було по-справжньому моє»? Або ж ви відчуваєте тягар і втому від прожитого дня?
Психологиня резюмує: «Жити своїм життям, взяти перо у власні руки та дозволити собі писати неідеально, з плямами чорнил, але по-справжньому, по-своєму!»
