Психолог пояснила, що автономія та страх нового болю ускладнюють побудову стосунків після 30-40 років.
Будувати стосунки після 30–40 років стає дедалі складніше. Багато дорослих людей, звикаючи до автономії та бажаючи уникнути нового болю, тиску чи складнощів, обирають комфорт замість близькості, що є прямим шляхом до самотності. Магістр психології та психотерапевт Наталія Гаріна в коментарі для РБК-Україна пояснила, чому це стає новим трендом.
Самотність як безпечна норма
З роками люди накопичують розчарування, тому підсвідомо обирають безпеку замість ризику. За словами Наталії Гаріної, самотність здається комфортною, оскільки вона є передбачуваною, не ранить і не вимагає адаптації.
У середньому віці самотність часто набуває форми соціальної, пов’язаної не з відсутністю людей навколо, а зі зміною ролей, очікувань і внутрішніх критеріїв близькості.
- Автономія проти близькості: У 30–40 та старшому віці люди мають свій ритм і звички. Будь-які стосунки означають зміни, на які не завжди є емоційний ресурс. Саме тому, зазначає психологиня, ми кажемо: "Мені добре і так", хоча потреба в близькості залишається.
- Вибагливість: З віком люди стають вибагливішими не тому, що "перебирають", а тому, що чітко розуміють, чого не хочуть повторювати. Проте високі стандарти роблять вибір складнішим, а страх нового болю — сильнішим.
Комфорт не дорівнює щастю
Психологиня наголошує, що люди часто плутають комфорт зі щастям — самотність справді дає спокій, але не радість. Стосунки можливі й після тривалого періоду автономії.
"Починати варто з малого: повільної довіри, чесності з собою і готовності зробити один маленький крок назустріч іншій людині", — резюмує Наталія Гаріна.
