Більшість людей вважають, що у здорових стосунках не має бути жодної брехні, проте абсолютна чесність — це ідеал, який не завжди реалістичний. Питання полягає не в тому, чи можлива брехня, а в тому, навіщо вона з’являється.
Магістр психології та психотерапевт Наталія Гаріна розповіла для РБК-Україна, що є три основні типи неправди у близьких стосунках.
Три типи неправди
- Захисна брехня: Люди приховують щось, щоб уникнути конфлікту або не ранити партнера. Експерт наводить приклад: не розповісти про поганий настрій, щоб не зірватися на близьких. Така "дрібна брехня ввічливості" не руйнує стосунки, якщо не стає системною.
- Брехня сорому: Це приховування минулого, сімейних історій або власних слабкостей. Якщо секрети допомагають зберігати внутрішню межу й не травмують пару — це нормально. Але якщо партнер боїться сказати правду через очікування осуду чи покарання, це є маркером небезпеки у стосунках.
- Маніпулятивна брехня: Це приховування справжніх намірів, почуттів, фінансів або зрад. Цей тип неправди руйнує довіру, формує дистанцію та створює стосунки, де один завжди живе у стані контролю.
У здоровій парі діє проста формула: чесність там, де мова про стосунки, і приватність там, де мова про особисті межі.
«Партнер не зобов’язаний відкривати кожну деталь минулого, але варто бути відвертим щодо важливого — цінностей, почуттів, рішень, очікувань», — додає Наталія Гаріна.
Брехня стає проблемою тоді, коли її мета — уникнути відповідальності або отримати вигоду за рахунок іншого. Кожне замовчування має мотив, і якщо цей мотив — страх або маніпуляція, це сигнал, що у стосунках потрібна розмова про довіру.
