Як далеко може зайти російська армія в Україні

Чи існує ризик повторного нападу РФ на північ України, чи є реальною загроза захоплення Донбасу і як далеко Росія може зайти на півдні

Українці, мабуть, вже звикли до постійних сигналів тривог і загрози ракетних ударів. Але інформація про підготовку чергових сухопутніх наступів все ще наводить на багатьох жах. Перші дні війни, коли людям доводилося екстрено бігти від ворожих військ і артилерії, ще свіжі в пам'яті навіть тих, хто вже зміг повернутися додому у відносну безпеку.

За три місяці повномасштабного вторгнення лінія фронту стала більш-менш стабільною. За винятком Донбасу, де окупанти щосили намагаються продавлювати нашу оборону, попередньо випалюючи все на своєму шляху. Але в цілому пересування агресора виглядає передбачувано. Професійні військові та наш Генштаб без проблем можуть спрогнозувати, куди і звідки ворог збирається наступати.

Проте в соцмережах та анонімних каналах з'являються зовсім несподівані сценарії, які змушують людей знову хапатися за валізи: що Росія нібито буде знову наступати на півночі, що з дня на день білоруси нападуть на Волинь, що агресор йде штурмувати місто Дніпро та інші прогнози в цьому роді.

Які найгірші сценарії просування ворожих військ звучать останнім часом? І які з них не загрожують нам у найближчій перспективі?

Сценарій 1: захоплення Донбасу

Зараз це основна мета Кремля у війні, розв'язаній проти України. Говорити про те, що цей сценарій абсолютно далекий від реальності, не доводиться.

Окупантам вдалося захопити орієнтовно 95% Луганської області. Зараз ключові бої точаться за її адмінцентр – Сєвєродонецьк. За словами голови ОДА Сергія Гайдая, росіяни вже взяли під контроль 70% міста. Йдеться про північно-східні, східні і південно-східні райони.

Нашим захисникам за наказом командування доводиться відходити на більш безпечні і вигідні позиції, щоб уникнути оточення і величезних втрат. Цим, власне, і пояснюється те, як противнику вдалося за лічені дні так швидко розширити захоплену площу Сєвєродонецька.

Опитані РБК-Україна експерти та аналітики американського Інституту вивчення війни вважають поступовий відхід наших військ раціональним, хоча і важким рішенням.

"Чи вийдуть окупанти на кордони Луганської області – це питання буде залежати від нашого Генерального штабу. Ми повинні розуміти, що нам першочергово потрібно зберегти особовий склад, керованість наших бригад, які знаходяться в агломерації Сєвєродонецьк і Лисичанськ", – пояснив виданню екс-начальник прес-служби Генштабу, полковник ЗСУ Владислав Селезньов.

Можливо, для цього доведеться поступитися деякими територіями і зайняти нові рубежі оборони, чекаючи більш активних поставок західного озброєння і боєприпасів, допустив співрозмовник.

З огляду на те, яку високу політичну зацікавленість агресор проявляє до захоплення Луганської області, це – ймовірний сценарій розвитку подій, вважає військовий аналітик, полковник Сергій Грабський. Він зазначив, що на цьому напрямку противник сконцентрував колосальну кількість сил і засобів, які перевищують наші в 3-5 разів.

"Потрібно розуміти, що ми будемо обороняти Сєвєродонецьк до тих пір, поки в цьому буде військова доцільність. А потім заради збереження життя наших військових ми можемо і відійти від цього міста. Але це буде залежати від розвитку ситуації. До того ж за Сєвєродонецьком ще є Лисичанськ, у якого є свої переваги в плані оборони", – сказав експерт.

Зараз також тривають бої в селищі Тошківка, яке знаходиться на південь від Сєвєродонецька та Лисичанська. В Інституті вивчення війни вважають, що активність ворога на північ від Тошківки, ймовірно, призначена для того, щоби розвинути наступ на Лисичанськ з півдня. Інакше окупантам доведеться знову прокладати переправу через Сіверський Донець, а всі їхні попередні спроби це зробити закінчилися розгромом. Лисичанськ поки залишається під повним контролем наших ЗСУ.

У Донецькій області у противника за останній час немає настільки сильного "прогресу". Ще в перші тижні війни йому вдалося захопити південний фланг зони ООС, починаючи від Маріуполя і до Волновахи. Решта лінії зіткнення з так званою "днр" залишається майже такою ж, якою була до 24 лютого.

Зараз проглядається кілька напрямків у Донецькій області, де окупанти намагаються вести наступ. Перший – бахмутський. Ворожі війська зуміли просунутися від Попасної і ведуть бої в районі населеного пункту Білогорівка Бахмутського району.

Там окупанти хочуть прорватися до траси Бахмут-Лисичанськ, щоб блокувати основну лінію поставок і забезпечення ЗСУ. Це ключова магістраль, яка з'єднує підконтрольну Україні частину Луганської області з рештою території нашої країни. Захоплення траси може бути частиною плану по "окільцюванню" наших військ в районі Сєвєродонецька і Лисичанська. Зараз магістраль піддається постійним обстрілам, але вона все ще під контролем ЗСУ.

Другий напрямок атак росіян у Донецькій області – це район Авдіївки та Мар'їнки. Але поки особливих успіхів противнику там досягти не вдалося, зазначив координатор групи "Інформаційний спротив", полковник Костянтин Машовець.

Третій напрямок, куди, ймовірно, збираються висуватися окупанти – це місто Слов'янськ. Аналітики Інституту вивчення війни прогнозують, що росіяни мають намір штурмувати місто в найближчі тижні. Для цього вони, схоже, хочуть наступати відразу з двох напрямків. З північного сходу – з Лиману, і з північного заходу – від Ізюму.

"Війська, які знаходяться в районі Ізюма, проводять перегрупування, щоби відновити наступ на Слов'янськ, через Довгеньке, Краснопілля і Богородичне", – зазначив Машовець.

Однак поки ізюмське угруповання противника не змогло перетнути кордон на шляху до Донецької області. Успішними контратаками наших військ вдалося збити наступальні дії окупантів у цьому районі. На Лиманському напрямку ворог також провів посилення і перегрупування підрозділів. Зараз там ідуть бої на південно-західних околицях Лиману – в районі села Старий Караван.

Шанси ворога взяти всю Донецьку область поки виглядають сумнівно, вважає Грабський. Він зауважив, що протягом останніх 45 днів, з тих пір, коли була оголошена операція на Донбасі, окупанти по суті ніде не просунулися.

"Хіба що можна говорити про окремі ділянки в районі Авдіївки, є незначне просування від Ізюму в бік Барвінкового, але це на території Харківської області. Тобто поки що немає підстав говорити про те, що агресор може вийти на адмінкордони Донецької області. У них просто не вистачає сил", – каже експерт.

Сценарій 2: захоплення південних областей

Окупанти зайняли більшу частину Херсонської області. Окремі її райони на заході в сторону Миколаєва і на північному заході у напрямку до Кривого Рогу знаходяться під контролем ЗСУ.

У Запорізькій області агресор тимчасово захопив більше половини її території – на півдні. Там лінія розмежування проходить від Каховського водосховища та Василівки до Гуляйполя. Є ще невелика прикордонна частина Миколаївської області – в районі Снігурівки – яку також вдалося зайняти окупантам на півдні.

У Кремля, напевно, є "апетити" захопити всю територію Запорізької та Херсонської області, потім – Миколаївську і звідти прорватися до Одеської. Так Україна буде повністю відрізана від Чорного моря. Періодично з'являлася інформація і про те, що, вийшовши на адмінкордони Херсонської області, агресор може піти в наступ на Кривий Ріг.

"У Херсонській області є певні ризики того, що окупанти можуть розширити захоплену територію до адмінкордонів. Але в останні декілька днів ці ризики істотно скоротилися", – говорить Машовець.

Через те що Кремль сфокусував увагу на Донбасі, ситуація для окупантів на півдні складається не найкращим чином. Чим, власне, і скористалося наше командування, організувавши серію успішних контрнаступальних дій на північному заході Херсонської області в районі річки Інгулець.

Завдяки цим атакам нашим силам вдалося просунутися на десяток кілометрів вглиб області, взяти під контроль ділянку траси T2207 і звільнити частину населених пунктів, які ще з березня були захоплені росіянами.

Що ще важливо – наступи ЗСУ на цьому напрямку можуть розсікти війська окупантів, які воюють на правому березі Дніпра. А це, в свою чергу, може паралізувати те угруповання противника, яке становить загрозу для Кривого Рогу.

Плюс, якщо нашим військам вдасться розвинути наступ від Давидового Броду до Берислава, до річки Дніпро – це може стати плацдармом для більш широкого контрнаступу на Херсон.

"Ті дії, які днями проходили в районі населеного пункту Давидів Брід, де наші підрозділи атакували окупантів і просунулися вглиб території на 9 кілометрів – вони абсолютно чітко показують, що ресурсів у російської армії небагато. Їхні війська тонким шаром розмазані по всій лінії фронту, а їхні сили зосереджені на головних напрямках ударів на сході України", – пояснив Селезньов.

Після вдалих контрнаступальних дій наших військ окупанти почали підтягувати резерви та облаштовувати додаткові оборонні рубежі в області.

"Вони розуміють: якщо ми підемо далі, то захищати власні бойові порядки і захоплені території російській армії буде нічим. Така ситуація вздовж всієї лінії на півдні нашої країни – в Херсонській області і на півдні Запорізької області", – додав Селезньов.

Оскільки становище окупантів в Херсонській області зараз не особливо міцне, то загроза наземного штурму Миколаєва найближчим часом не проглядається. До того ж загальної чисельності російських військ, які оперують на правому березі Дніпра, фізично недостатньо для такої операції, зазначив Грабський.

"Говорити про те, що в найближчій перспективі – протягом 2-3 місяців – противник зможе зробити серйозний прорив у бік Миколаєва, не доводиться. На цьому напрямку склалася ситуація певного балансу сил, яка не дає ворогу можливість сконцентрувати сили і завдати удару в бік Миколаєва", – пояснив експерт.

Теоретично агресор може зробити спробу висадити десант в Одеській області, але якщо окупаційні війська не зможуть прорватися через Миколаїв – ця операція безглузда. Без підтримки з суші ворожий десант з високою ймовірністю буде розбитий.

Що стосується Запорізької області, там окупанти підтягнули техніку і війська в район Василівки. Бої в цьому регіоні фактично йдуть постійно з більшою чи меншою інтенсивністю по лінії зіткнення в районі Оріхова та Гуляйполя, але нашим ЗСУ вдається стримувати натиск окупантів.

"Ті сили, які агресор стягує в районі Василівки – можливо, це для наступу в напрямку Запоріжжя. Напрямками також можуть бути Оріхів та Кам'янське. Але зважаючи на те, що на цю ділянку російське командування перекидає застарілі танки, бронетехніку ще радянських часів, то мова може йти і про якісь оборонні дії", – припустив Машовець.

Росія сподівається на те, що її військам вдасться окупувати весь Донбас і після цього, за методом послідовних операцій, противник буде розвивати наступ у бік Запоріжжя, каже Грабський. Але, виходячи з балансу сил на сьогодні, вони навряд чи зможуть проводити серйозні дії в напрямку цього міста. За словами експерта, ймовірність наступу на Запоріжжя залежатиме від розвитку бойових дій на сході України.

Сценарій 3: повторний наступ на Харків

Станом на 29 травня окупанти займали приблизно 31% території Харківської області, 5% ЗСУ за останній час вже змогли звільнити. Зараз ворожі війська знаходяться на півночі від Харкова – уздовж російсько-українського кордону – це харківський напрямок.

Набагато більше територій агресор тримає під контролем на сході області. Це так званий ізюмський напрямок, який простягається від Вовчанська, розташованого поруч з кордоном на півночі, до Ізюма, на південному сході області.

Оскільки нашим військам вдалося відтіснити ворога від околиць Харкова аж до прикордонних районів області, то реальної загрози повторного наступу на це місто найближчим часом немає.

Росіяни були змушені зміцнити свої підрозділи на півночі Харківської області, зазначив Селезньов. Але цих сил недостатньо, щоби знову йти штурмом на облцентр. Харківський напрямок зараз для агресора важливий для того, щоби не дати нашим військам просунутися на схід – до району Вовчанська, звідки йдуть основні шляхи забезпечення ізюмського угруповання.

"Ризику повторного штурму або наступу на Харків принаймні в найближчі тижні немає. Ми не бачимо зосередження сил противника для того, щоби зробити таку операцію. Вони занадто сконцентровані на Донбасі для того, щоби розглядати варіант наступу на Харків найближчим часом", – говорить Грабський.

Сценарій 4: наступ на Дніпро

Такі теорії також час від часу з'являються в мережі. Але станом на зараз найближчі позиції агресора – чи то на півдні, чи на сході – знаходяться не менше ніж в сотнях кілометрів від міста. І подолати цю відстань ворогові буде далеко не просто, зважаючи на величезну кількість наших ліній оборони на його шляху. Але, знову ж таки, цей сценарій, як і всі попередні, буде залежати від того, як далеко окупанти зайдуть на Донбасі.

Зараз Дніпро настільки укріплене, що взяти його просто неможливо, вважає Селезньов.

"Річки Дніпро і Самара роблять місто неприступною фортецею. Навіть якщо противник підійде на відстань 90 кілометрів до Дніпра, він може застосовувати реактивну артилерію, але взяти місто в оточення і тим більше захопити його у них ніяких шансів і можливостей немає", – говорить експерт.

Сценарій 5: наступ на північ і Київ

Чотири північні області України межують з республікою Білорусь, яку в перші тижні війни Путін використовував для підготовки облоги столиці. Це Волинська, Рівненська, Житомирська та Київська області. У Чернігівської області є спільні кордони і з Білоруссю, і з Росією. У Сумської – тільки з Росією.

Якими можуть бути теоретичні варіанти вторгнення на північ? Перший – російська армія зі своєї території заходить в Чернігівську та Сумську області. Другий сценарій – російська армія знову нападає на північні регіони з території Білорусі. Третій варіант – Путін змушує Лукашенка вступити у війну і ввести білоруські збройні сили в наші прикордонні області. Наприклад, на напрямок Луцьк-Львів, щоб ускладнити постачання західного озброєння.

"На півночі поки не проглядаються особливі ризики наступу чи білоруських, чи російських військ на територію України в найближчі тижні. Не зафіксовано створення ударних угруповань, навіть на тактичному рівні", – говорить Машовець.

За даними Міноборони, сім батальйонів зі складу білоруських збройних сил – це близько 3 тисяч осіб – як і раніше знаходяться в Брестській і Гомельській областях поблизу кордону для охорони цієї ділянки.

"Безумовно, це є більше демонстративними діями, адже жодної загрози з боку України там нема. Зараз на полігонах у Брестській, Гродненській, Мінській, Могильовській і Вітебській областях – загалом на десяти полігонах – триває перевірка боєготовності збройних сил республіки Білорусь, що продовжиться орієнтовно до 4 червня", – сказав виданню спікер Міноборони, полковник Олександр Мотузяник.

За його словами, на території Білорусі досі перебуває частина російських військ. Але в найближчій перспективі широкомасштабного наступу росіян з півночі не проглядається, уточнив Мотузяник.

"Це, скоріше, демонстративні дії, щоб змусити нас тримати на цьому напрямку українські підрозділи і не допустити їхнє перекидання в інші місця, де ведуться активні бої. Водночас все залежатиме від підсумків бойових дій у Східній операційній зоні, де Росія сьогодні зосередила найбільші зусилля", – пояснив речник Міноборони.

Крім того, білоруський диктатор може створювати для Кремля видимість того, щоб нібито він готовий включитися у війну, але його силам потрібна серйозна підготовка. І тому він буде проводити "енний" етап перевірки і навчань.

Білоруська армія не зможе створити ЗСУ особливих проблем (фото: Getty Images)

Можна припустити, що найближчим часом Лукашенко продовжить спостерігати за ситуацією на Донбасі і надавати свою територію як плацдарм для російської техніки і ракет. Якщо ж Путін зможе домогтися прогресу на сході, а "зашморг на шиї" білоруського диктатора стане надто вузьким – ймовірно, він може зважитися на те, щоби ввести в Україну свою армію.

"Але зараз наші інженери активно будують фортифікаційні споруди недалеко від державного кордону з Білоруссю. Якби Лукашенко і планував провести якісь атакуючі дії, він би зробив це ще в лютому, коли для них був більш сприятливий період. А оскільки тоді він цього не зробив, то і зараз ймовірність застосування армії республіки Білорусь невисока", – говорить Селезньов.

Приблизно такий же рівень загрози для Чернігівської та Сумської областей. Фактичних ознак формування військ у Брянській та Курській області, що межують з цими регіонами, не спостерігається, кажуть у Київській військовій адміністрації.

Для повторного наступу на столицю у ворога поки не вистачає ні особового складу, ні техніки. Проте місто не припиняє посилювати оборону на випадок, якщо Росія раптом вирішить знову привести до нього свої війська.