Звідки у Путіна гроші на війну та коли санкції Заходу зупинять Росію

В ЄС готують дев’ятий пакет антиросійських санкцій за агресію проти України, але при цьому все ще сперечаються щодо ліміту ціни на нафту з Росії.

Як ці обмеження впливають на економіку агресора, чому у РФ все ще є гроші на війну і через що зволікає Європа – нижче у матеріалі РБК-Україна.

Росія має дорого заплатити за вторгнення в Україну. Перші рахунки за криваву війну, розпочату Москвою, вже отримали державні компанії та олігархічний бізнес, цілі галузі економіки, найбагатші представники путінської еліти і рядові росіяни. І це не рахуючи понад 300 млрд доларів заморожених валютних резервів країни-агресора.

Завдяки санкціям Заходу, безпрецедентними по своїй суті, російська економіка опинилась за залізною завісою. З Росії тікають великі корпорації, відомі світові бренди, мережі рітейлу і закладів харчування.

Працювати на російському ринку для них стало не тільки токсично через репутаційні ризики, а й просто неможливо через санкції, зокрема й щодо заборон по імпорту в РФ. Це підкосило промисловість, яка не змогла знайти якісну альтернативу іноземному обладнанню та технологіям.

Частково з цим росіянам допомагають Китай, Індія і Туреччина, які в свою чергу зацікавлені у дешевій нафті та газі зі знижками. А частково – "сірий імпорт", офіційно дозволений російським урядом.

Попри економічну прірву, в яку Росію все глибше заганяє її агресія проти України, санкції не змогли в один момент залишити Путіна і його армію без грошей. У РФ поки достатньо ресурсу, щоб продовжувати війну. Чи може Захід позбавити Росію цієї можливості? І що для цього потрібно зробити?

Між поганим і неминучим: що відбувається з економікою РФ

У Росії, розуміючи неминучість санкцій за напад на Україну, спочатку очікували глибшого обвалу економіки. Але впродовж останніх 9 місяців російський центробанк постійно покращував макропрогноз. Що дало привід європейським політикам з умовного "клубу друзів Путіна" (переважно з Угорщини) говорити про марність санкцій. І що ці обмеження нібито більше шкодять європейській економіці, а не російській.

"Як би в Москві або Будапешті не намагалися применшити ефективність рішень Брюсселя, санкції працюють та обмежують можливості РФ фінансувати війну проти України", – заперечив речник МЗС України Олег Ніколенко.

Прем'єр Угорщини Віктор Орбан (Фото: facebook.com/orbanviktor)

Цифри Росстату, якщо, звичайно, їм вірити, як і економічні прогнози центробанку РФ дійсно змінились. До кінця року ВВП, як очікується, впаде на 3-3,5%, тоді як у липні самі ж росіяни прогнозували мінус 4-6%, а у травні все вказувало на обвал за підсумками року на 8-10%. Нещодавно також було покращено прогноз щодо інфляції та інших макропоказників. Крім того, вдалося не допустити краху курсу рубля до долара, витрачати який через ті ж санкції стало складно як бізнесу, так і звичайним росіянам.

Як так сталося? Центробанк РФ ще весною дійсно швидко відреагував на фінансові та торгові бар’єри з боку Заходу та запровадив жорсткі монетарні обмеження, що дозволило збити темпи інфляції та утримати валютний курс.

"Зараз у РФ сильно впав попит з боку споживачів і він залишається пригніченим. По факту росіяни менше купують і тому подальша інфляція не зростає, що говорить про серйозні дисбаланси в економіці", – пояснила РБК-Україна аналітикиня Київської школи економіки (КШЕ) Юлія Павицька.

У РФ ліпшу ситуацію в економіці пояснюють ще й тим, що обсяги експорту нафти, газу і нафтопродуктів виявилися вищими за їхні очікування. Ще раніше агентство Bloomberg оцінювало, що Росія отримає близько 285 млрд доларів у 2022 році за експорт енергоносіїв, це буде на 20% більше, ніж роком раніше.

"У майбутньому країні може загрожувати рецесія, проте поки що збитки можна ігнорувати, тому що експорт ресурсів у поточних умовах став ще вигіднішим через стрибок цін внаслідок конфлікту в Україні та санкцій", – зазначало видання.

Разом з тим, як вказує співрозмовниця видання з КШЕ, прогнози для російської економіки на 2023 рік навпаки погіршуються. І за найгіршим сценарієм падіння може досягти 11%, про що свідчить внутрішній звіт уряду РФ, раніше опублікований тим же Bloomberg. Навіть голова російського центробанку визнала, що т. зв. "структурна трансформація економіки", як вони це називають, буде тривати не один рік.

Ще один сигнал, що свідчить про проблеми Росії – це початок бюджетної кризи, в яку заходить країна-агресор. Уряд у Москві почав проїдати "жирові запаси", відкладені на "чорний день". Якщо раніше росіяни прогнозували на 22-й рік профіцит бюджету на рівні 1,2% ВВП (тобто очікували, що доходи перевищать витрати), то зараз вже допускають дефіцит на рівні від 0,8 до 2% ВВП, каже Павицька. І це при тому, що до запровадження санкцій перший квартал для російської економіки був досить сильний.

Центральний банк Росії (Фото: cbr.ru)

У жовтні російський Мінфін не без зусиль "намалював" профіцит у 74 млрд рублів, що, власне, не так для них і багато. Але й для цього довелося залізти у минулорічні прибутки "Газпрому" та Фонд національного добробуту, за рахунок якого зараз скуповують акції держбанків та авіакомпаній. Кремлівська влада буквально у ручному режимі змушує "Газпром" декількома траншами заплатити 1,2 трлн рублів як податок на користування надрами, хоча перед цим компанії дозволили не платити дивіденди на таку ж суму.

При цьому надходження з податку на прибуток підприємств РФ у вересні та жовтні впали у річному вимірі на 33 та 26% відповідно. "Про що це говорить? Компанії ненафтогазового сектору менше виробляють, менше сплачують податки, на це також мають вплив санкції", – переконана Юлія Павицька.

SWIFT та нафтові сумніви Європи

Значно сильніший тиск на економіку РФ ще цього року міг завдати Євросоюз – донедавна ключовий покупець російської нафти та газу. Тут важливо вказати на кілька моментів. По-перше, сама Росія сильно залежить від доходів від нафти та природного газу, які у 2021 році становили 45% федерального бюджету.

По-друге, країни ЄС торік тільки нафти та нафтопродуктів купили у РФ на 71 млрд доларів. Для розуміння: ще торік більше половини російського експорту нафти припадало на Європу і близько 20% – на Китай. Що ж стосується російського газу, то минулого року близько 45% всього імпорту газу в ЄС було з РФ.

Різка відмова від російських енергоресурсів, враховуючи ці цифри, не дала б РФ оговтатися від санкцій та адаптовувати свою економіку до нових умов. Втім, і втрати ЄС були б значно більшими.

Поки ж європейські санкції в цілому виглядають малоефективними, вважає голова департаменту корпоративного аналізу групи ICU Олександр Мартиненко. І одна з головних причин, переконаний він, у нерішучості і поступовості їхнього запровадження. Іншими словами, Росії дають час, щоби пристосуватися і знайти обхідні шляхи.

"Один з найяскравіших прикладів – це блокування операцій SWIFT для російських банків, яке було дуже розтягнуто в часі і розбите на багато етапів", – зауважує Мартиненко.

Це обмеження стосується 10 найбільших російських банків, але, скажімо, "Газпромбанк", який займається енергетичними платежами, досі не відключений від SWIFT. А загалом російська банківська система налічує більше 300 банків, зауважує Юлія Павицька. Цього тижня прем'єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що Україна розраховує на повноцінне відключення російських банків від SWIFT у 9-му санкційному пакеті від ЄС, який ще готується.

Російські олігархи, зокрема Михайло Фрідман, також опинились під санкціями Заходу (Фото: GettyImages)

Країни ЄС, будучи залежними від російських енергоресурсів, складно просувають санкції щодо нафти та газу. Це питання значно швидше вирішили США та Британія, але на їхніх ринках частка РФ була значно менше, ніж в континентальній Європі.

Станом на зараз в ЄС діє тільки заборона на імпорт найменш значущого енергоносія – російського вугілля, каже Мартиненко. На блокування закупівель природного газу європейці не вирішилися. За них це фактично робить зараз сам "Газпром", обмежуючи постачання та шантажуючи Європу. "Заборону ж найважливішого ресурсу – нафти, планується застосувати тільки в грудні, а нафтопродуктів – вже тільки у лютому наступного року", – додає він.

Технічно РФ не може перенаправити всі потоки енергоресурсів в Індію та Китай, хоча частка експорту в ці країни дійсно зросла. Тому нафтове ембарго – зараз дійсно потенційно одна з найбільш вбивчих для РФ санкцій. Питання лише у тім, у якому вигляді її зрештою запровадять.

Ще у червні в ЄС було досягнуто домовленості про повну заборону імпорту нафти з РФ, починаючи з грудня. Водночас, виключили нафту, яка транспортується трубопроводом "Дружба", на чому ультимативно наполягала Угорщина. Тому під санкції потрапила тільки нафта, що доставляється морським шляхом.

У ЄС також вирішили обмежити постачання нафти морем у треті країни, заборонивши своїм компаням надавати послуги з морського перевезення, фінансування чи страхування вантажів з російською нафтою. Втім, пізніше цю норму дещо виправили, вказавши, що без обмежень можна обійтись, якщо нафта продаватиметься не вище певної вартості – "цінової стелі". Планувалося, що її визначать за кілька тижнів, але тут й розгорнулася найбільша дискусія.

Країни, як Греція, Кіпр та Мальта, чиї танкерні компанії, власне, цю нафту перевозять, наполягали на обмеженні вартості не нижче 60-70 доларів за барель. А Польща та країни Балтії виступили за більш радикальний варіант у межах 30 доларів за барель, прислухавшись до пропозицій української сторони. Знайти компроміс поки не вдалося.

Якщо заборону на імпорт нафти і нафтопродуктів до Європи дійсно буде запроваджено, це стане болючим ударом для російської економіки, оскільки навіть такі найбільші покупці, як Індія та Китай, не в змозі замінити собою європейських, каже Олександр Мартиненко. І тоді обсяги російського нафтовидобування можуть скоротитися на третину або ж навіть наполовину.

З іншого боку, застосування до російської нафти цінової стелі може замінити пряму заборону закупівлі нафти і тим самим звести санкційний ефект до мінімуму, переконаний експерт. Більш того, ліміт навіть у 60 доларів за барель виглядає як відверте знущання. Але не з Росії, а з України та її союзників, які наполягають на значно меншій максимальній вартості. Річ у тім, що навіть зараз з урахуванням усіх дисконтів, які отримують від РФ покупці, вартість нафти марки Urals інколи менше, ніж потенційна "стеля".

Що цікаво: згідно з прогнозом російського центробанку, у РФ закладають на 23-й рік вартість нафти на рівні 70 доларів за барель, на 24-й – 60 доларів за барель та 55 доларів на 25-й рік. За такого порядку цифр цю санкцію ледве можна назвати для Росії "вбивчою", скоріше – прийнятною.

"Мінімально прийнятним варіантом може бути обмеження ціни на рівні максимум 50 доларів за барель. Тоді як встановлення обмеження на рівні 30-40 доларів за барель стане справді ударом для бюджету РФ", – переконана Юлія Павицька.

Російська "еліта" та оточення Путіна потрапили під персональні санкції (Фото: GettyImages)

Перемовини навколо ліміту ціни на нафту стануть певним екзаменом та перевіркою рішучості країн ЄС щодо підтримки України. У будь-якому випадку санкційний список можна продовжувати далі. Зокрема, вже лунають пропозиції щодо запровадження стелі ціни й на російських газ. Крім того, атомна енергетика РФ і продукція цієї галузі взагалі не підпадають під санкції, як і "Росатом". Знову ж таки, через залежність деяких країн як від російського палива, так і інвестицій в атомні об'єкти.

Вже зараз не менш важливим за санкції є контроль за їх дотриманням. Вже відомо безліч прикладів обходу Росією запроваджених проти неї обмежень. Починаючи від ввезення через "сірий" імпорт IPhone через Узбекистан та напоїв Coca-Cola через Киргизстан, куди ця продукція потрапляє з інших азіатських країн. Закінчуючи змішуванням російської нафти з нафтою інших країн та вимкненням трекерів на морських суднах і перекиданням нафти на інші кораблі для приховування країни походження.

Тому непростий шлях запровадження санкцій, відверто кажучи, є лише початком маршруту для країн санкційної коаліції. І зараз вже потрібно поспішати з напрацюванням механізмів контролю за санкціями та покаранням тих, хто буде намагатися допомогти росіянам їх обходити. Інакше усі зусилля будуть марними, а агресор, хоч і в менших масштабах, але матиме ресурс для війни.