Сум’янин Олександр Криворучко вважає, що українським біженцям, які втекли за кордон з неокупованих територій, потрібно допомагати в останню чергу.
Сум’янин Олександр Криворучко вважає, що українським біженцям, які втекли за кордон з неокупованих територій, потрібно допомагати в останню чергу.
Вже декілька днів поспіль в ФБ бачу пости, в яких деякі українські біженці (однозначно не всі) роздумують на тему, чи повертатись їм додому після війни. Мову вивчили, діти пішли в школу, рівень життя на чужині високий, нащо та Батьківщина. Тому, якщо ВИ ХОЧЕТЕ ЩОБ МИ ПОВЕРНУЛИСЬ, надайте нам програму реінтеграції, грошову допомогу, знайдіть з нами спільну мову і т.д.
Я скажу тільки за себе. Така постановка питання мене щиро бісить. Люди, які пересиділи бурю за кордоном, люди які знаходяться в безпеці, ще до кінця війни роздумують над тим, як на наших плечах заїхати у своє світле майбутнє. Так от, мої ‘’шановні’’ біженці, які звикли щось вимагати від інших, я маю вас розчарувати. У вас нічого не вийде. Вам теж прийдеться працювати і жертвувати чимось. І ось чому.
По-перше, для того щоби надати якусь допомогу, нам потрібна працююча економіка. А по-друге, є мільйони людей, яким допомога після війни знадобиться набагато сильніше ніж вам, бідним нещасним біженцям, які страждають від депресії в Берліні, Парижі, Будапешті і т.д. А тепер більш розгорнуто.
Економіка
Міцна економіка можлива лише за наявності великого ринку збуту. Тобто, чим більше платоспроможних людей, тим краще. Саме тому після війни нам знадобляться мільйони людей для перезапуску економіки. Тобто, мої ‘’шановні’’ біженці, у вас не вийде приїхати у вже багату, успішну Україну і жити тут як і раніше, ніби нічого не було, НІЧОГО ДЛЯ ЦЬОГО НЕ ЗРОБИВШИ. Хочете успішну державу? Велкам разом з нами піднімати міста з руїн. Велкам разом з нами з нуля відкривати малий бізнес, сратись з мусарами, відстоювати свої права на акціях протесту. Успішна Україна неможлива за умови, коли мільйони людей не працюють на її успішність, а сидять за кордоном, і чекають коли хтось створить їм умови для комфортного повернення та спокійного життя.
Реінтеграція, реабілітація, фінансова допомога
Цей аспект потребує більш розгорнутого огляду. Умовно, громадян України я би поділив на умовні, знову ж, 4 категорії:
1. Фронтовики. Саме ця категорія наших громадян в першу чергу потребує психологічної допомоги та програми реінтеграції в мирне життя в період між цією та майбутньою війнами. Знаєте, коли більше року воюєш, їде кукуха. Коли з нуля вивозиш трупи побратимів, або з під обстрілу витягуєш бабку без ноги (а вона тобі кричить про укронацистів Зеленського), їде кукуха. І саме ці люди після війни мають отримати в першу чергу любу допомогу та робочі місця і льготи. Бо заслужили. Бо мають право.
2. Внутрішньо переміщені особи та закордонні біженці, які втратили житло та роботу. Мільйони наших громадян з півдня та сходу України втратили все. Буквально. І дуже багато з них все ж мріють повернутися в Маріуполь та Бердянськ, Мелітополь та Донецьк і т.д. Цій категорії громадян держава має допомогти з житлом та роботою в процесі відновлення та економічного переформатування деокупованих територій.
3. Громадяни України з неокупованих територій. Десятки мільйонів людей залишились в Україні. Хтось ризикнув, живучі в зоні бойових дій. Хтось живе в регіонах, куди слава ЗСУ, війна в повній мірі не докотилась. І саме ці люди не дають остаточно заглухнути нашій економіці. Вони працюють за 6500, 4300 а то і 2500 грн. на місяць. Вони платять за комуналку, донатять на ЗСУ, купляють та продають, надають та споживають послуги. Всі ці люди і є Україна. Бо Держава, це не просто територія. Це суспільство яке на цій території проживає. І громадяни України, після війни заслуговують на податкову реформу, максимальну лібералізацію ведення бізнесу, підняття рівня життя і т.д.
4. Закордонні біженці, які нічого не втратили, а просто виїхали. Ось ця категорія громадян України, на мою думку, заслуговує на допомогу від Уряду в останню чергу. Ці люди покинули Державу у скрутний час. Ці люди за рік так і не повернулись, маючи куди повертатися. І ці люди, як я думаю, не мають ніякого права щось вимагати у трьох умовних категорій громадян України, згаданих вище.
Чому я, і такі як я бісяться від постів біженців, які вимагають від нас якихось преференцій для їх повернення? Чому ви викликаєте негатив в свою сторону у тих, хто залишився? Ми бісимось не із-за того що ви виїхали. Ви мали на це право (якщо ти не чоловічої статі з нормальним здоров’ям). Ми бісимось, що ви своє сране ниття розводите по всьому ФБ. Коли від обстрілів іноді шибки тремтять, а десятки друзів і знайомих воюють, якось складно співчувати нещасним біженцям з роботою та велфером десь у Ірландії чи США. Ви там іноді сильно відірвані від реальності і це факт. І ще, я вас, ‘’шановні’’ розчарую. Якщо ви думаєте що після війни уряди країн в яких ви знаходитесь, запропонують вам залишитись, ви глибоко помиляєтесь. Вас почнуть масово депортувати в Україну. Ми не збираємось світу подарувати сотні тисяч наших дітей, вони нам потрібні тут.
На останок я хочу звернутись до тих адекватних біженців, які планують повернутись в Україну після війни за любих умов. Ми вас чекаємо. Дуже чекаємо! Бо з вами значно легше буде піднімати країну з руїни. Не вірте, якщо чуєте, шо після війни до вас буде якесь фігове відношення. Це не так. І повірте, краще зустріти Третю Світову, яка наближається, у сорокамільйонному військовому таборі під назвою Україна, ніж в комфортній Европі, де в арміях критичний некомплект як людей, так і засобів ураження.
Стара Україна померла. Стара політика померла. Нова Україна буде мілітарна, амбіційна і дуже зла. Ми закопаємо трупи старих ідеологій. Ми перетворимося на народ-армію. Для нас не буде проблем, а будуть виклики які просто треба побороти. Повертайтесь в Україну і звикайте до боротьби довжиною у все життя. Бо в новому світі по іншому вижити не вдасться.
