Коли ж Сумам відзначати день міста?

Сумський науковець, педагог, мовознавець, Голова Сумської обласної організації Національної спілки письменників України Сергій П’ятаченко висловив думку щодо дати святкування Дня міста.

Сумський науковець, педагог, мовознавець, Голова Сумської обласної організації Національної спілки письменників України Сергій П’ятаченко висловив думку щодо дати святкування Дня міста.

Сьогодні у стрічці багато дописів про те, що День міста у нас святкується нібито у прив’язці до т.зв. «Дня визволення від німецько-фашистських загарбників» і що треба порвати з цією ганебною совєцькою традицією.

Ця прив’язка існує лише в головах тих, хто не стежить за життям міста. Ці два свята давно розведені в часі та існують окремо. День «визволення» - 2 вересня. День міста – у першу суботу вересня. (Див. Статут міста Суми та проект Сумської МТГ). Жодного зв’язку між ними немає – ні в ідейному наповненні, ні в заходах, ні в риториці, ні в символіці.

Цього року це свято і ця пам’ятна дата збіглися в даті. Таке трапляється, здається, раз на десять років. Це сильно загострило настрої, дехто навіть публічно відмовляється від святкування Дня міста.

Натомість активно пропагується дата 26 червня як День міста. Що ж сталося 26 червня, щоб нам масово й радісно це відзначати? Група переселенців-утікачів з Гетьманщини на чолі з майбутнім вірним слугою московського царя Герасимом Кондратьєвим надіслали до москви чолобитну:

 

«Царю государю и великому князю Алексею Михайловичю всеа Великия и Малыя Росии самодержцу бьют челом халопи твои бедныя и розореныя от ляхов и от татар города Ставища черкасы атаман Герасимка Кондратев… Вели государь нам бедным на местех на реке на Псле подле Сум речки на Берлиц[ком] городищи вечными домишками построитца и па[шню] распахиват чтоб нам халопем твоим стоюч[им] в том месте на поле з жанишками и з детишками им де не погинут голодною смертью не померети бы твоей государевой службы не отбыт царь государь смил[уйся].

 

І ось 26 червня (за старим стилем, сьогодні це б було 6 липня) 1655 року московським царем-батюшкою «велено тем черкасом селитца на Берлитцком городище» - Гєрасімкє та халопам з жанишкамі і з дєтішкамі.

 

Як на мене, святкувати цю принизливу московську цидулу – це себе не поважати. Особливо зараз в умовах війни з московією.

 

Вереснева дата – умовна, вона ні до чого не прив’язана, просто зручна – всі вийшли з відпусток, діти і студенти повернулися, врожаї зібрано, можна святкувати. Але якщо ця дата викликає сумнів, то можна обрати якусь іншу – наприклад, якийсь вихідний у квітні, бо в квітні переселенці прийшли на Сумине городище. Але ні в якім разі не 26 червня, визначаючи владу і залежність від московських царів та бєлгородських воєвод.

Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: