російська "Велесова ніч" проти кельтського Геловіну

Сумський етнограф, історик, поет і краєзнавець порівнює два свята — видумане і справжнє.

Щороку напередодні Геловіну фейсбуком ширяться дописи про те, що в українців був свій геловін/хелловін/хеллоуїн, і звався він «Велесова ніч». Коли це поширюють люди, далекі від науки, освіти чи культури, то бог з ними, але коли це з’являється на офіційних сторінках освітніх і культурних закладів, то важко змовчати. Розумію, що зупинити це, з огляду на низьку інформаційну грамотність, важко. Але й не хочеться, щоб хтось поширював побрехеньки, що Іван Сірко викладав у Сорбонні, що насправді приказка «Моя хата скраю» має додаток «першим ворога стрічаю» та інші нісенітниці. Тому - черговий глас волаючого у пустелі.

1. Ніякої "Велесової ночі" в українців не було, це російська вигадка, яка з’явилася в 90-ті роки на росії на ґрунті т.зв. «Велесової книги» і швидко поширилася серед російських неозичницьких сект. Є ще версія, що до цієї вигадки доклали руку російські фсбешники. Згодом українські неозичники, з огляду на слабкі знання в етнографії та ідейну залежність від своїх російських побратимів, перенесли цю вигадку на український ґрунт. Тепер же широке коло українських користувачів соцмереж поширюють щороку цю ніким не доведену інформацію.

2. Жодне наукове джерело, письмова пам'ятка чи праці етнографів не наводять ніяких даних про це "свято" з тієї простої причини, що його не було. Інформація про т.зв. "Велесову ніч" є лише на сайтах російських неозичників та їхніх українських партнерів, а також на сторінках некритично мислячих журналістів та блогерів. Саме російські сайти без посилань на наукові джерела є першоджерелом цієї інформації: «У славян ночь с 31 октября (листопада) на 1 ноября (груденя) называется Велесова ночь, когда Белобог окончательно передаёт Коло Года Чернобогу, а Врата Нави до первых петухов (либо до самого рассвета) широко распахнуты в Явь». Наші лише перекладають українською. З часом, бачу, трохи додають власних "патріотичних" сентенцій на користь начебто "нашого власного Геловіну" - "Велесової ночі".

3. Про міфологічну постать самого Велеса, його вшанування, функції, згадки в літератури і фольклорі українська та російська наука накопичила певну кількість знань, але про "Велесову ніч" до наших часів ніхто й ніколи не згадував.

4.Велес - давньоукраїнське божество. Він згадується у надзвичайно малій кількості джерел. Вперше під 907 роком, де русини клянуться ним у договорі з греками, називаючи «скотьім богом». Як бог скотарства він згадується ще у декількох пізніших джерелах. У «Слові о полку Ігоревім» співця Бояна названо онуком Велеса, отже Велес ймовірно був покровителем співців чи мистецтва. У т.зв. «Велесовій книзі», у справжності якої сумнівається більша частина вчених, ім’я Велеса згадується 11 разів, але жодного разу це не пов’язано із вечором, ніччю, кінцем року чи потойбіччям. Велес згадується як той, хто навчив людей орати, сіяти і ставити сніп у хату, а також він доглядає стада.

Отже, даних про те, що Велес має якесь відношення до «воріт наві», тобто до царства мертвих у давньоруських джерелах немає, а отже він не є праотцем «слов’янського Геловіну».

5. В основі Геловіну (як і вигаданої «Велесової ночі») лежить культ померлих. Чи було в нас щось подібне? Так, схожі за суттю свята у нас були. Вшанування померлих, їхніх душ лягли в основу кількох народних свят, приурочених до різних календарних сезонів. Це і пошанування померлих взимку на Різдвяні свята, навесні на Великодньому тижні, влітку на Зелені свята, а восени вшановували «дідів»-предків. Осінні Діди були особливо поширені на українському Поліссі та в Білорусі - Восеньскiя Дзяди. У Адама Міцкевіча є ціла поема, навіяна цим святом і названа на його честь «Дзяди». Але в жодному зі згаданих свят ні Велес не згадується, ні його ніч, ні «врата наві» чи щось подібне.

Замість висновку. Основне завдання російської вигадки про "Велесову ніч" було в тому, щоб відштовхнути росіян від заморського, огидного Геловіну, запропонувавши їм свій місцевий, скрепний "Геловін" - якусь"Велесову ніч". І втягнути українців в орбіту російсько-скрепної неоміфології. Чи варто українцям користуватися ворожими вигадками - відповідь очевидна. А що робити із запозиченим з англо-американського світу Геловіном - якось розберемося. На сьогодні це далеко не найголовніша наша проблема.

Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: