Експерт з реформування місцевого самоврядування та реформи децентралізації в Україні з Сум висловив свою думку щодо майбутнього Сумщини як сусіда ворожої країни.
Вчора ввечері по опорній школі у Краснопіллі прилетіли 3 каби, сьогодні після обіду ще 2. Один не розірвався, слава Богу.
Для мене все це рідне. Один із символів реформи децентралізації, перший обʼєкт який ми всі разом робили, щоб показати всім ворогам реформи в Сумській області, що зміни потрібні, ми показували яким може бути майбутнє, якщо просто навести лад, планувати жити тут вдовгу, любити країну і свою громаду.
І ніхера це не пафосні слова! Краснопілля - це була перша реально спроможна громада, яка вступила в реформу і за кілька років стала зразком, на який вже орієнтувалася вся Сумська область. Юра Яремчук і вся команда там були суперлюди!
А тепер тут нічого немає. І майбутнього теж, до речі.
Так виглядає все по кордону з Росією. Всі громади обезлюднені за цей рік, і стікають кровʼю. Місцева шляхта переважно не знає що робити, брак знань накладається на пафос і множиться комунікаційною дурістю.
А ці люди і ці стіни поки що прикривають «велику землю». Гетьманщину, Сіверщину, Волинь, Правий берег… та багато ще у нас запілля.
Але важливо зрозуміти ось що. Це українські історичні етнічні землі, етнічний кордон тут проходить по Сейму, десь по посадках, полю або лісовому масиву, і за сторіччя він не змінився, жодного змішування з часів пізнього Середньовічча. Щось подібне як між Німеччиною і Францією по Рейну. 500 метрів на схід - і ти вже на іншій планеті. Буквально!
Це святі землі якщо хочете!
Щоби це не втратити, потрібно вийти з летаргії, нам в першу чергу, але і всій країні потрібно зрозуміти для чого нам ця територія? Що ми тут хочемо далі робити, будувати, розвивати, захищати? Правдиво самим для себе вирішити. Це не про рукотворну маячню про відбудову, це про базові речі нашого тут життя. І далі стане легше.
Нам потрібно нарешті відмовитися від імітації позитивного офіційного блогерства, розробки чергових стратегій розвитку, що виглядає не просто шкідливим, а якимось безумством під час війни.
Це територія, яка в наступні сто років буде виконувати одну єдину функцію. Відповідно країні потрібно розробити для Північної Слобожанщини з центром у Сумах по суті два документи: Стратегічний план оборони з усім супутнім набором (новий адмін тер устрій, інша мережа доріг і всієї логістики, інша система управління з дуже обмеженою політичною компонентою в місцевому самоврядуванні, мережа оборонних споруд, цензура і ще багато чого); і План соціальної згуртованості або спроможності з усім набором чітко продуманих і прорахованих інституцій, які будуть тут точно потрібні і ми зможемо їх потягнути. Від усього іншого потрібно відмовитися. Від swot аналізів, іноземних інвестицій, індустріальних парків, ефективної мережі освіти, рейтингів університетів - це все більше не про нас. Перевезти, перенести, зі сльозами попрощатися, забути. Тут залишаться жити тільки ті, хто точно знатиме де він живе, усвідомлюватиме всі ризики, але чітко знатиме і значення цієї території для всієї країни і бачитиме себе в цьому.
Це важкі, але правильні задачі, які мають бути зроблені для самовиживання. Не знаю, скільки у нас ще є часу, але виглядає так, що поки ще є.