Воєнна кореспондентка Альона Яцина про ситуацію на прикордонні Сумщини
Сьогодні у всіх - четвер, а на Сумщині йде лік на третю сотню КАБів з початку тижня.
Балістики, РСЗВ, шахеди, фпвішки, арта різна - цього теж вистачає.
Поки йдуть обговорення перемовин і мирних планів за кавою і вечерями, у нас тисячі людей за кілька днів лишились рідного дому.
Переважно - це літні люди, які вимушені тікати і виїжджати майже без нічого, аби просто вижити. Як все відбувається - ви можете бачити у наших відео, реально ж цих людей просто більше.
Села прикордоння стирають з лиця землі за лічені дні, знищують з повітря, бʼють по житловим кварталам і будинкам.
Краснопільська громада зараз страждає найбільше, там терміново вивозять усіх, кого іще можна. І села, і саме Краснопілля…
Хотіньска, Юнаківська, Миропільська громади - там ситуація трохи спокійніша (по кількості прильотів за тиждень), але навіть це виглядає як пекло.
Зараз їдуть і сім’ї з дітьми, лежачі люди, старенькі, і у кожного з господарстві є тварини.
Хоча б кішка чи песик - точно в кожній хаті, а багато хто тримав худобу і птицю.
Когось вдається людям забрати з собою, когось - рятують волонтери. Вся інша живність зараз блукає побитими вулицями.
Чимало тварин загинули. Від стресу і уламкових поранень. Теж лишаються по селах, люди які вирішили не евакуйовуватися - ховають туші.
❓Чому є ті, хто не виїжджає? Здебільшого, вони вже повернулися. Вже колись евакуювались, у більш спокійний час і не змогли знайти собі нове житло, можливість фінансово стягувати життя поза межами власного обійстя, яке годувало.
Знайте, як сказав мені один дід? «Смерть скрізь, там - голодна, а тут - швидка. І так хоч дома».
Людей годував город, хазяйство, важлива і відсутність потреби витрачати гроші на оренду житла.
Більшість цих сел досить гарно жили, як в нас кажуть «багате село». Аграрії, фермери, підприємства працювали. Було чим зайнятись, люди нормально жили.
І ті, хто лишаються, і ті, хто їдуть сподіваються: оце загострення тимчасове та швидко минеться.
Бо треба повернутись додому, бо городи.
І Великдень.
Але поки прикордоння стало фронтом, а наші неймовірні краєвиди тепер звуться панівними висотами.
