Військовий з Сумщини про наболіле. Про мову.
2002 рік. Я приїхав у гості до Сум до своєї хрещеної. Місцеві хлопці на дитячому майданчику почали висміювати мене за те, що я говорив українською.
2004 рік. Я переїхав жити до Сум. Коли я просив: «на зупинці, будь ласка», на мене оглядалася вся маршрутка. А водій часто їхав далі. Можливо, навіть не зі зла. Він просто звик чути про «остановочку», а не про «зупинку».
2019 рік. Я викликав таксі у Києві. Таксист не міг знайти адресу, а на мої спроби пояснити заявив: «Вы можете со мной разгаваривать на нормальном языке?».
Це реальність, у якій українці жили багато років. Чи змусило це перейти на російську? Дуже багатьох — так. Мене ж — ні.
Я вирішив робити все можливе, щоб навколо поважали українську. І таких людей було чимало — тих, хто популяризував мову, говорив і творив українською. Сьогодні, я вважаю, що в цій сфері ми перемогли. Українську мову знають і поважають.
Єдина реальна загроза для української мови зараз — це російська окупація.
У моїй рідній Томашівці на Сумщині завжди говорили українською. Але це аж ніяк не зупинило російські танки навесні 2022 року. Їх зупинили ЗСУ. Та не всі території вдалося звільнити. В окупованих містах і селах знищено українську школу, книгу, музику, кіно, будь-яку творчість.
Справжня боротьба за українську мову перенеслася на лінію фронту.
У тилу ж чвари і мовні конфлікти нікуди не зникли, але ситуація стала протилежною. Тепер стало нормою конфліктувати із незнайомою людиною лише через те, що вона в побуті говорить російською. Чи змусить це перейти на українську? Когось — так. Але точно знаю, що багатьох — ні. Бо я памʼятаю себе і свою реакцію, коли мені вказували, як я маю говорити.
Я не любив і не люблю російську. Але я люблю українців. Навіть якщо деякі з них поки що говорять російською. Міжусобиці нас роблять слабкими. А ми живемо у світі, де слабкі помирають.
У нас є простір для боротьби з російським — це 3000 км фронту.
Тил — це місце для праці й творчості.
Я досі захоплююся, коли хтось якісно творить українською: книги, музику, кіно. Саме це робить мову більш сильною в державі і конкурентоздатною у світі.
Когось дратують російські пісні, а я кайфую від різноманіття українських.
Когось дратує російська мова від перехожих, а я радію, що української стало в рази більше, ніж раніше.
Когось дратують діти, які на дитячому майданчику говорять російською, а я тішуся, коли чую українську від малечі.
Любов перемагає. Творчість наповнює.
Зло і злість нищать самі себе.
