Сумський підприємець про небезпечну тенденцію втратити єдність народу.
Ще зовсім недавно ранок людини починався з відкриття очей, а нині — з відкриття смартфона. Ми шукаємо добрих новин у Facebook чи на інших ресурсах, сподіваючись почати день із надією. І водночас бачимо картину, яка є справжнім відображенням нашої доби.
Ось Роберт Бровді, відомий під позивним Мадяр, оголошує черговий великий збір. Мудрість каже: «На Бога надійся, а сам не плошай», або «З миру по нитці- голому рубашка». Тож люди відгукуються: хтось надсилає десять гривень, хтось — сотню, хтось значно більше. І з «малого» складається «велике» — тисячі дронів для фронту. Це приклад єдності, небайдужості, справжньої народної сили. І за це — низький, до земний уклін кожному: незалежно від віку, місця проживання чи соціального статусу.
А ось інша історія — мати пораненого героя просить допомогти на лікування сина. І знову небайдужі люди відгукуються. Кожен переказ, навіть найменший, стає внеском у життя. Це — справжня солідарність і справжнє обличчя нашого суспільства. Саме так ми збережемо націю.
Та поруч із цим — контраст. З’являються голоси, які замість єдності сіють розбрат. Публічні люди дозволяють собі принижувати жінок, дітей, чоловіків, які не перебувають на фронті. Вони ділять країну на «правильних» і «неправильних», на «своїх» і «чужих», обзиваючи піdорками і сцикунами. При цьому про справжні проблеми — корупцію, безкарність, зраду серед «своїх» — вони воліють мовчати. Але на разі мова не про це.
Це небезпечна тенденція. Бо війна ще не завершилася, а ми вже ризикуємо втратити найцінніше — внутрішню єдність. І тут варто поставити просте запитання: навіщо ворогові витрачати ресурси, якщо ми самі ВЖЕ готові їсти одне одного?
Сьогодні наш головний ресурс — це довіра і взаємоповага. Бо саме завдяки їм ми вистояли й продовжуємо боротися.
