Військовий з Сумщини – про ставлення до військових з боку цивільних.
Коли в населений пункт поблизу лінії бойового зіткнення заїздять військові, то одразу починаються певні трансформації в магазинах, СТО, закладах харчування.
Скажімо, був особисто свідком, як один і той же товар одночасно продавався по різним цінам для захисників (дорожче) і місцевих. На СТО військові зі своїми "корчами" постійні клієнти й для них прайси теж завищені, а якість "тяп-ляп" - давай наступного. Алкоголь з цигарками - то окрема тема, фактично "золота жила" по спеццінам. Не далеко від підприємців - торгівельників відійшли шабаї в тилу, котрі бачачи форму "луплять" київські розцінки за свою сільську якість, користуючись тим, що військовий вдома буває дуже рідко й не може підтримувати сам своє домогосподарство та допомагати по ньому рідним, які теж живі люди, і їм потрібні чоловічі руки.
Звісно, є винятки де військовим знижки, де без черги, де з пошаною, але це вже виключення з правила.
І не треба потім дивуватися напрузі, яка вже є, і яка буде поглиблюватися по закінченню війни в суспільстві між військовими з їх родинами та тими хто заробляв на них чекаючи в своїй хаті скраю, доки хлопці тримали фронт.
