Військовий з Сумщини про те, що війна вже прийшла до всіх українців.
Зараз відбувається те, про що попереджалося кілька років - війна розширила свою географію далеко за лінію зіткнення та, фактично, перенесла бойові дії шляхом ураження БпЛА в донедавна мирні міста. І це лише початок, адже технології невпинно розвиваються й далі буде в рази гірше. Дуже скоро багато хто дізнається, як звучить дрон-камікадзе й це буде гірше за Шахед.
У 2023 році стався переломний момент, коли значна частина суспільства відмежувалася від війни залишивши її військовим, волонтерам та тим, хто донатить. Як наслідок - втрачено дорогоцінний час, втрачено території та людські життя. Ворог нарощує свій потенціал, розширює площу ураження.
А от, якби два роки тому країна єдиним фронтом тиснула на лінії бойового зіткнення на ворога, то по-перше, та лінія б не була така близька, по-друге, ворог не мав би зараз стільки засобів для ураження.
Зараз ми самі винні, що в стрічці новин на Фейсбуці фотки з відпочинку "стомлених" цивільних межують з постами палаючих ще до вчора мирних міст. Ми самі закрили очі на війну і відкрили серця ремонтам, розвагам, облаштуванню побуту. Ми із захватом фоткаємо застілля, хизуємося вбраннями на курортах, дискотеках, кальянних й не помічаємо, як над цим усім піром посеред чуми нависли ворожі дрони та ракети. Ми не хотіли донатити, бо не наша війна, ми не хотіли допомагати, бо ми хотіли жити й насолоджуватися життям, мирно працювати, ховати рідних від мобілізації, критикувати владу та писати у Фейсбуці, коли вже закінчиться та війна.
Тепер же шляху назад немає, попереду, якщо не настане мир досягнутий дипломатичним шляхом, нас чекає дуже важкий період, де війна зачепить усіх за допомогою КАБів, шахедів та FPV. Чи стане це поштовхом до переходу суспільства на військові рейки - побачимо, хоча, думаю, тенденція від розваг посеред ракетного обстрілу нікуди не подінеться, й одні плакатимуть від горя, інші хизуватимуться відпочинком, й так доти, доки біда не постукає в двері тих, хто ще вчора «гуляв» на повну.
Аби боротися, треба мати силу, й мова тут не про те, що б йти до війська, а проте, щоб будучи в тилу, допомагати війську, забувши на час війни про розваги, аж до перемоги.
