Ми приречені на тотальний спротив і будемо бити ворога скрізь, незважаючи на погрози

Нас лякають акціями відплати за палаючі танкери. Деякі країни висловлюють "стурбованість", дипломатичними каналами навіть погрози.

Їм слід зрозуміти одне. Ми ведемо важку оборонну боротьбу з чисельнішим і добре озброєним ворогом.

Наші союзники роз'єднані і нерішучі. Деякі з них нас зрадили і хочуть продати нас жорстокому ворогу. Нам немає, звідки чекати нової чи додаткової допомоги.

Ми у важких боях втрачаємо людей і землю. Українські оборонці чіпляються за кожен клаптик рідної землі.

А іншої землі ніж ця, на якій ми стоїмо, в українців немає. Нам нікуди з неї їхати.

Ми приречені на тотальний спротив і маємо бити ворога скрізь. Бити по будь-яким його спроможностям. В Чорному і Балтійському морях. В Атлантиці і у Тихому океані. На його території і поза нею.

Все, що ми можемо зробити, це те, щоби вони заплатили високу ціну. І декілька їх наступних поколіннь будуть лякати своїх дітей "бандерівцями". Щоб забули сюди дорогу назавжди. Тут їх навічно чекає зневага і смерть. І на цьому шляху ми маємо стояти твердо і безкомпромісно, незважаючи на дипломатичні і практичні труднощі.