Військовослужбовець з Сумщини Олександр Глінський поділився роздумами про системні проблеми Сил територіальної оборони, які загострилися на тлі останніх подій на фронті.
Після захоплення штабу в Гуляйполі почали говорити про проблему ТрО.
Раніше ТрО "розрекламували", як підрозділи лайт-версії, ті, які служать вдома, які не рівня штурмовим бригадам, таке собі "ополчєніє". По факту ж, ТрО стало тим щитом на всіх найгарячіших напрямках далеко від своїх громад, які ціною власного життя тримали ворога. Це добровольці в переважній більшості, це війська укомплектовані не кадровими військовими, а звичайними патріотами, на чолі яких спочатку поставили "радянських" офіцерів, які роками в армії "бухали", "розвалювали", "розпродували". Ці "офіцери"окрім того, що виросли в званнях не вміли керувати, не вміли працювати з людьми, війни ніколи звісно не бачили, а ще були слабо мотивовані, бо перед війною в армію йшли ті, хто більше ніде себе не міг знайти в цивільному житті. Потім, ТрО стало "кузнею полковників", адже сюди присилали звідусіль новоспечених офіцерів, яким треба було пересидіти до чергової зірки і поїхати на підвищення.
А тим часом люди "стиралися". З мого досвіду бала ситуація, де посадку від кількаденних штурмів утримували 2 розрахунки славетної штурмової бригади, 2 мінометні розрахунки і одна позиція з 5 осіб ТрО. Так от, після того, як штурмовики виїхали разом з мінометчиками, ТрО ще 8 годин тримали ту кляту ворожу землю.
І от, тепер всі заговорили про ТрО, про батальйони з найгіршим забезпеченням, про тих кого не шкода, прот тих, хто почав закінчуватися, а поновити ніким. А статистика невблананна - так швидко ми не втрачали свою землю з часів 2022 року. І вже всі не приховано кажуть, що основна причина - брак піхоти, читайте "між рядків" ТрО "стерлися".