У Києві на Софійській площі відбулась правозахисна акція «Порожні стільці». У рамках заходу було встановлено інсталяцію зі стільців, на кожному з яких були розміщені імена ув’язнених, полонених та зниклих безвісти журналістів, митців і правозахисників, повідомляє кореспондентка Радіо Свобода.
На деяких стільцях був напис «Ім'я невідоме», що символізувало відсутність точної інформації про кількість затриманих і зниклих людей. Організаторами події стали Український ПЕН та Центр громадянських свобод.
У заході взяли участь понад 50 людей, зокрема, рідні, близькі та колеги ув'язнених. Вони розповіли історії зниклих безвісти та ув’язнених і українських полонених. Так серед учасників акції була Ольга, яка підтримувала зв'язок із Володимиром Дудкою.
У листопаді 2016 року в Севастополі російські силовики затримали Дмитра Штиблікова, Олексія Бессарабова та Володимира Дудку, звинувативши їх у «підготовці диверсій на замовлення української розвідки». У 2019 році Дудку і Бессарабова засудили до 14 років ув’язнення. Після повномасштабного вторгнення, каже Ольга, переписуватися з Дудкою перестала, оскільки «Укрпошта» зупинила співпрацю з Росією.
«Я старалась його підтримувати листами. Зараз я пишу теж через ініціативу «Листи до вільного Криму», але я не можу отримувати відповідь від нього, тому я не знаю, чи йому доходять ці листи, чи ні. Хочеться вірити, що доходять», – каже Ольга.
Також на акцію прийшли родичі ув'язнених. Серед них сестра Богдана Зіса – Олександра Баркова. Російські силовики звинуватили кримського художника Богдана Зізу у тому, що він облив синьо-жовтою фарбою будинок російської адміністрації в Євпаторії, а російський суд засудив Зізу до 15 років колонії. Нині він перебуває у «Володимирському централі», розповідає сестра.
«Ми листуємося, це єдина форма нашого спілкування наразі, спочатку його ув'язнення. І наразі я отримую дуже рідко від нього листи. Раз на місяць. Останні листи я чекала від нього впродовж цілого місяця, тому що дуже сильна цензура і дуже блокують чомусь цей процес, не можу зрозуміти чому, але так от наразі відбувається. Зазвичай це періодичність, два листи на місяць», – розповідає Баркова.
Відвідала захід також маріупольська поетка та громадська активістка Оксана Стоміна. Її чоловік, Дмитро Паскалов захищав металургійний завод «Азовсталь» і з травня 2022 року перебуває у російському полоні. Листуватися з чоловіком Стоміна не має можливості, а всю інформацію дізнається від побратимів, яких звільнили з полону під час обмінів.
«Я запитую все. Ми залишаємося на зв'язку з цими хлопцями. Я ставлю дуже різні запитання. Я запитую, наприклад, чи робить віджимання від підлоги. І з цього я вже можу робити висновки про його психологічний стан», – каже Стоміна.
До акції приєднались також колишні політв’язні: Людмила Гусейнова, громадянська журналістка та правозахисниця, яка перебувала в російському полоні з жовтня 2019 по жовтень 2022 року, та Наріман Джелял, журналіст і правозахисник, який утримувався окупаційною владою з вересня 2021 по 28 червня 2024 року. Джелял розповідає, що подібні акції та прояви уваги до ув'язнених допомагали витримати неволю.
«Мої адвокати, моя дружина і в листах, і коли у них була можливість прийти до мене в СІЗО, чи коли дружина приїхала до мене у далекий Красноярськ на побачення, вона розповідала про акцію з порожніми стільцями, про банер на Інститутській, про згадки різних людей з різних країн. Це дійсно важко передати, наскільки це важливо для людини, коли ти сидиш в чотирьох стінах, в темряві, в такій небуквальній, але уявній, і фокус твого життя, він дуже звужений, і ти переживаєш один день, схожий на інший, і тут тобі розповідається... ну знаєте, такий промінь світла надії, що не все так погано. Люди борються за тебе», – каже колишній політв’язень Наріман Джелял.
Наприкінці заходу Гусейнова та Джелял зайняли два стільці зі своїми іменами у знак визволення та повернення додому.
