Щорічно 14 червня у світі відзначають Всесвітній День донора крові. Це особливе свято для сум’ян, які масово обирають добровільне та безоплатне донорство крові та її компонентів. Роками Сумщина тримає першість і визнана столицею донорства України.
Головний осередок донорства на Сумщині – центр донорства Biopharma Plasma Суми (Сумський обласний центр служби крові). Це єдиний в Україні заклад з державно-приватною формою власності. У 2015 році коштом компанії «Біофарма» були завершені реконструкція та переоснащення закладу. Це дозволило центру налагодити автоматичне сполучення між кабінетами лікарів, залом донацій та лабораторією. З того часу заклад приймає набагато більше, ніж раніше, донорів і зберігає значну кількість матеріалів.
«Немає такого дня, щоб не було потреби крові»
«Донорський центр – стратегічний об’єкт, тому під час воєнного стану – без цифр. Можу сказати лише, що з часу, коли був оголошений воєнний стан, донорів не поменшало. Навпаки, багато донорів виявили бажання допомогти військовим, онкохворим дітям. З’явилося багато донорів, які здають кров безплатно. Коли почалася війна – була значна потреба у крові. У нас стояла черга прямо на вулицю. Хоча у той час було небезпечно, були обстріли, холод і страх. Люди приходили і чекали. Це були навіть не первинні донори, а люди, які ніколи не були з донорством пов’язані. Коли вони чули, що є потреба у крові, вони займали таку громадську позицію, що хоч щось зробимо», - розповідає маркетолог сумського центру донорства Biopharma Plasma Ганна Нікітіна.
Biopharma Plasma забезпечує кров’ю та плазмою Суми та райони область, з лікарнями укладені відповідні договори.
«Немає такого дня, щоб не було потреби крові. Кожна заявка виконується повністю, забезпечення кров’ю є завжди. Ми забезпечуємо: кров, плазма, тромбоцити. Наприклад, Шосткинський район, Конотопський – раз на тиждень вони приїжджають забирають кров. Тим паче зараз, коли є і поранені. Тому потреба є завжди», - говорить Ганна Нікітіна.
Донором може стати особа, якій виповнилося 18 років. З собою треба мати паспорт та ідентифікаційний код (якщо є – достатньо додатку «Дія»). Протягом півроку не має бути пірсингів, тату, перманентного макіяжу, операцій, пологів. У випадку хронічних хвороб – потрібна консультація лікаря.
Перш ніж прийти та вперше здати кров, потрібно добу проконтролювати свою дієту: не їсти жирного, смаженого, насіння, яйця, горішки. Пити багато води. Ніякого алкоголю за 48 годин ДО.
Міфи про донорство крові
Ми попросили Ганну Нікітіну розвіяти кілька міфів про донорство.
Потрібно приходити здавати кров тільки, якщо рідкісна група
Неправда. Іноді бувають великі замовлення і не вистачає таких розповсюджених груп крові, як I позитивна та II позитивна.
Здавати кров/плазму – довго і боляче
Неправда. Все відбувається досить швидко. Спочатку клініка крові, якщо по показниках все добре далі – консультація терапевта. У залежності від росту, ваги, тиск буде визначений об’єм допустимої здачі плазми (650 мл, 750 мл, 800 мл). Кров – завжди лише 450 мл. Далі донор п’є чай і сідає здавати кров (10-15 хвилин) або плазму (30-40 хвилин). Процедура не болісна. Потім, якщо донор здавав кров платно – йде у касу та отримує кошти, якщо безплатно – талон на харчування.
Через донацію крові може погіршитися самопочуття
Частково правда. Лише якщо донор не поснідав зранку. Легкий сніданок – обов’язковий. Також іноді приходять дуже вразливі люди, які можуть перехвилюватися при виді крові. Важливий момент – здавати кров корисно. Оновлюється кров, організм. Особливо корисно для жінок у період менопаузи, людей, які страждають від головного болю, перепадів тиску.
Під час донації можна інфікуватися
Неправда. Інструменти – одноразові, відкриваються при вас.
Підтримка донорів
Часто сум’яни, які вперше здають кров, одразу розуміють, що не востаннє. Той, хто безплатно здав кров понад 40 разів або плазму – понад 60, отримує звання «Почесний донор України». Якщо кількість донацій крові перевищила вже 100, а плазми – 120, то донор отримує звання «Заслужений донор України».
Донори мають пільги. За інформацією Сумського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, донори мають право на оплачуваний вихідний день у день донації та на наступний день після. За бажанням, цей день приєднується до щорічної відпустки. Студенти ж у зазначені дні звільняються від занять.
Почесні донори України мають право на надбавку до своєї пенсії у розмірі 10%. У Сумах місцева влада пішла далі та погодила для Почесних донорів безплатний проїзд у міському комунальному транспорті. Також коштом бюджету громади у 2023 році Почесним донорам надається матеріальна допомога на оплату житлово-комунальних послуг: від 5% до 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З перших уст про донорство
Ми розпитали сум’ян, як вони стали донорами, як часто здають кров та компоненти крові, з ким зазвичай ходять у центр служби крові та головне – яка для кожного особиста мета донорства, навіщо?
Сергій Ленда – сум'янин, Почесний донор України
«Вперше відвідав центр служби крові у травні 2019 року. Сталося це, можна сказати, випадково. Вагітна дружина. У жіночій консультації попросили принести довідку про безоплатну донацію. Перша донація пройшла чудово. Вразив сервіс, чистота, сучасне обладнання. Там дізнався, що переливання крові чи ліків з компонентів крові потребують онкохворі, породіллі, опікові хворі, недоношені діти, постраждалі в ДТП та інші. Відразу ж вирішив, що це моя перша, та точно не остання донація.
Здаю кров чи плазму (змішане донорство) настільки часто, наскільки це дозволено. Якщо це плазма, то кожні два тижні. Плазма після донації крові – це місяць проміжку. Кров після крові – два місяці. Звісно, може завадити стан здоров'я, але таке траплялося рідко. Було відсторонення через занизький для донації гемоглобін. Загалом намагаюся здавати максимально часто в допустимих межах.
У квітні цього року я отримав статус Почесного донора України. Єдина пільга на державному рівні після прийняття нового закону – це отримання надбавки до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць. І це положення втрачає силу у 2025 році. Тобто той, хто отримає статус Почесного донора після 2025 року не матиме жодних пільг. І це трішки не в'яжеться із положенням цього ж закону про те, що держава має максимально розвивати, підтримувати та популяризувати безплатне донорство.
Додаткові пільги можуть встановлюватися за кошти місцевих бюджетів, але це не передбачено законодавством. Та про наявність таких не надто інформують. Я, наприклад, зовсім випадково дізнався, що Почесні донори Сум мають право на безплатний проїзд у комунальному транспорті міста (коштом місцевого бюджету).
Принаймні, торік ця пільга мала місце. Незабаром планую звернутися до Департаменту соціального захисту з цим питанням. Можливо дізнаюся про наявність ще якихось бонусів для Почесних донорів.
Кров здаю зазвичай сам. Є знайомі, інколи можна зустрітися у залі донацій.
Для мене донорство – це спосіб благодійності. Не маючи ресурсів для якихось суттєвих благодійних історій, донорство дозволяє мені не залишатися осторонь цих процесів. Особиста мета - бути корисним. Я вважаю, що людина не може жити лише для себе (звісно не беруться до уваги рідні та близькі). Людина має думати, піклуватися, співчувати, допомагати іншим, незнайомим людям. Це людяність. Донорство дозволяє мені якоюсь мірою бути людянішим. «Донор» перекладається як «дарую». А дарувати завжди приємніше.
Я знаю, що багато потенційних донорів ще не здійснили своєї першої донації через стереотипи та страхи. Їх досить багато (страх заразитися якоюсь хворобою, втратити свідомість під час донації, страх болю, «підсісти на голку» тобто отримати залежність від процесу забору крові, думки про те, що все це ніщо інше як бізнес, страх зашкодити своєму здоров'ю і т. д.). Найперше, я порадив би не боятися. Зараз безліч інформації на цю тему. Порадив би ознайомитися з переліком тих, хто потребує переливання крові. Тих, кому кожен з нас може врятувати життя. Це має бути неабияким стимулом. Тим паче зараз, під час війни.
Зробіть свою першу донацію. І нехай думки про можливість врятувати чиєсь життя підбадьорять вас перед цим кроком.»
Ксенія Гриник – керівник Першого Сумського гуманітарного штабу
«Я вже не пам'ятаю який то був рік, але донорство почалося з волонтерства. Спочатку я була амбасадором, людиною яка заохочувала інших здавати кров – рятувати життя людей. На той час я за станом здоров'я не могла бути донором, мій молодший син був ще на грудному годуванні. Я рік відвідувала донорський центр, брала участь в акціях, які популяризують донорську місію і мріяла одного дня отримати запис у медичному журналі про свою пряму участь.
Зазвичай, кров здавала раз на місяць, для мого організму це найкомфортніший графік. Коли йду до центру служби крові, намагаюся, щоб зі мною були ті, хто вже здає кров довгий період часу та новачки. Це про стабільність та про розширення донорського руху.
Донорство для мене – це поєднання особистого і соціального. Я оновлюю свою кров і моє здоров'я покращується, я понад 20 років мала проблеми зі шкірою обличчя. Підліткове висипання переросло у хворобу. Коли я почала здавати плазму, стан шкіри помітно покращився і це, звісно, стало для мене додатковою мотивацією. І, звичайно, першочергове – це допомога людям. Одна година мого часу, 650 мл плазми – для когось це можливість жити, обіймати дітей та батьків. Я можу і я це роблю.
Отож зараз, в часи коли ми щодня отримуємо купу інформації про події в країні, сотні людей об'єднуються в групи і стають волонтерами, прагнуть пришвидшити нашу перемогу, але не кожен може збирати кошти, плести сітки, безплатно працювати в штабі, але бажання допомагати величезне в такому випадку моя порада – станьте донором. Не буває маленької допомоги чи великої, я вважаю що є поняття допомога, вона або є, або її немає.
Оберіть для себе зручний день, ранок який ви можете розпочати з порятунку онкохворої дитини, військового, людини похилого віку, жінки, яка виховує трьох дітей, але потребує лікування, потребує компонентів крові. Здайте кров!»
Віталій Педенко
«Вперше я здав кров приблизно 3 роки тому. Я почав зустрічатися з дівчиною, яка вже раніше відвідувала донорський центр. І вона мені запропонувала цю ініціативу.
Минулого року здавав плазму кожні два тижні. А в цьому році зробив перерву через низький рівень гемоглобіну. Проте днями знову повернувся у донорство.
Іноді у центр служби крові ходжу з дівчиною, інколи з друзями або колегами з роботи.
Для мене донорство є можливістю робити добру справу. Якоїсь особливої мети не маю. Якщо це комусь допомагає, то чому б ні.
Усім небайдужими раджу також долучитися, якщо маєте відповідний стан здоров'я. По-перше, це добра справа, по-друге, це допомагає покращити і власне здоров'я, а також одночасно отримувати певні аналізи стану вашого організму.»
Матеріал підготувала Анна Майстренко, MistoSumy.com
