Усі ми звикли вважати, що професія бібліотекаря нудна та не потребує додаткових знань. Однак саме вони допоможуть вам знайти потрібну книгу для прочитання повністю безоплатно. Чи можливо якусь історичну інформацію, яку не знайти навіть в Інтернеті. Професія об’єднує у собі мистецтво організації знань, допомоги у пошуку інформації та навіть психологічної підтримки.
Журналісти MISTOSUMY.com зустрілися з молодою дівчиною-бібліотекаркою Сумської публічної бібліотеки філії №2, Єлизаветою Руденко.
Скільки можна заробити у бібліотеці, які міфи поширюють про персонал та що дратує самих бібліотекарів – дізнавайтеся у нашому інтервʼю.
«А на бібліотекаря навчаються?»
- Перш за все, запитаю, напевно, найпоширеніше питання, на бібліотекаря навчаються чи ні?
- Це найпопулярніше питання завжди було є та буде, бо виникає у кожного, хто чує, де я працюю. Так! На нього потрібно навчатися. Я випускниця Сумського фахового коледжу мистецтв та культури імені Бортнянського факультету бібліотекаря, якщо простими словами. Наразі працюю за фахом, у бібліотеці. І навіть бісить, коли питають «А на бібліотекаря навчаються?» Так! На цю посаду навчаються так само як на економіста чи на бухгалтера.
- Чому саме ця професія?
- Взагалі хотіла піти на режисуру, але мене відмовили через велику конкуренцію, тому пішла на бібліотекаря. І це знаєте, як простіший вихід з ситуації, коли ти вступаєш туди, куди проходиш. Навчаються на цьому факультеті 3 роки і я вже потім зрозуміла, що повинна була замислитись, бо на усі інші професії нерідко навчаються більше, але вже пізно було рипатись, так сказати.
- А чому Вас навчали ці 3 роки?
- У нас був акцент на діловодство, документознавство, документообіг. Ми також вивчали роботу з бібліотечним фондом, з базою даних та інформацією. До того ж був предмет, де ми вивчали бібліотечну програму, якою я наразі й користуюся. ДСТУ (стандарти, по якому пишуться описи) та УДК (таблиці, по якому розташовують книги) — було окремим предметом. Наша робота – це обслуговування та організація масових заходів, які відбуваються у бібліотеках.
- Коли вже вивчилися, ось працюєте, чому не хочете змінити кваліфікацію на іншу? Адже Ви молоді та за бажання можете отримати будь-яку іншу базу.
- Дуже цікаве питання. Просто коли ти ще навчаєшся, ти не одразу розумієш усю суть перші півтора року навчання. А потім, коли ти дорослішаєш, розумієш, що потрібні гроші, потрібно заробляти – постає питання «як», адже ти бібліотекар за фахом. Однак планую перенавчитися на менеджмент. Якщо брати якісь IT курси, то там все натикається на фінансове питання, бо вони досить вартісні. На жаль, моя заробітна платня не може собі цього дозволити.
«Не усі бібліотекарі люблять читати книги»
- Що особливого можете виокремити у своїй професії?
- Усі вважають, що якщо ти бібліотекар, то дуже любиш книжки та читати. Міф, що ти перечитав усі книги, які тільки є – ні. Люди, це реально не так. Я бібліотекар, але не люблю читати. Я не читала усі ці книги, які у нас є. І це нормально, адже ми усі різні й доступ до безоплатних книг не робить мене прихильницею літератури. Так, я читаю там те, що мені подобається ще зі шкільних років, але не більше. Не вірте у цей міф. Звичайно, є бібліотекарі, які люблять читати й можуть розповісти багато чого про якусь книгу, але знову ж таки, не кожен такий. Ми можемо розповісти про книгу, якщо згадаємо, що про неї казав читач до вас, але не більше, якщо не зацікавлені у книзі самі.
- Скільки на сьогоднішні у Вас зареєстрованих читачів? І скільки примірників книг?
- На цей рік переєстровано на дитячому абонементі 1689 читачів, на дорослому цифра варіюється. А примірників книг у нас – 22 тисячі.
- За якими книгами приходять найчастіше?
- Найчастіше приходять за книгами для діточок від 4-х років, а у старшій літературі – це «Останні підлітки на Землі» Макс Бралльє. Ще популярні «Джури» Володимира Рудківського, книги Нестайка, «Фея Суничка» – література для дітей, книги Моллі Махлюй та посібники по Майнкрафт. Останнього у нас немає, але дуже багато дітей приходять та питають за них.
- Як до вас потрапляють нові книжки? Які от, наприклад, тільки нещодавно були надруковані.
- Якщо це український автор, тоді книги до нас потрапляють або як подарунок автора, або виграємо у якомусь розіграші видавництва чи книгарні, тендери тощо. Інколи бібліотека купує літературу сама.
- Як Ви реагуєте на запити читачів щодо контенту, який може бути спростований або спірний?
- Ми це проходили навіть при навчанні, дуже слушне питання. Дивіться, якщо до нас прийде людина й вона буде шукати літературу про створення вибухівки, або взагалі матиме дивні запити, то ми маємо право звернутися до органів правоохорони. В іншому випадку ми не маємо права розголошувати особисту інформацію відвідувачів. Це таємниця. У загальному варіанті – так, але якщо конкретно про когось – то ні.
- Яких книжок, на вашу думку, бракує на полицях бібліотек та книгарень?
- Як на мене, дуже не вистачає сучасної літератури – це манги, комікси, література ЛГБТ, яка зараз на піку популярності. Так, це може бути затратно, але це цікаво й зараз, коли у місті розквітає попит на азіатську культуру – їх би брали дуже часто та багато, як більше, аніж впевнена. Однак ці книжки вважаються специфічними.
- Як Ви ставитеся до використання цифрових технологій у бібліотеці, таких як електронні книги чи онлайн каталоги?
- Ну онлайн-каталог у нас і так є. А от електронних книг у нас немає, на жаль. Офіційно вони числяться, у документації, а фактично – нічого немає. Потрібні вони чи ні – складне питання, бо кожен відповість по різному, але якщо говорити саме мою думку, то так, потрібні. Нам навіть обіцяли ще під час навчання, що рік-два й бібліотеки зміняться – це буде інформаційний центр. Однак усе залишилося на своїх місцях і бібліотеки ще часів СРСР такими й залишилися.
- За яким критерієм книги потрапляють у бібліотеку?
- Є стандарт якості літератури, тобто зовнішній стан книги та рік друку. Тут дуже прискіпливо, бо якщо це заміна книги, то вона повинна бути від 2020 року. Заміна – це, якщо ти взяв книгу й загубив її, і щоб відшкодувати її бібліотеці – даруєш їй іншу. А є такі, хто приносить нам літературу просто так. Тут діють інші умови: без радянщини, чиста, не розірвана, не порвана ніде, охайна.
Нам приносять бабусі дуже багато книг ще не те що з радянським натяком, а прям ну дуже старі зі словами: «Вам же потрібні книги, тримайте». А ти дивишся і хочеться запитати, а ви самі таке читати будете? Люди також стають більш сучасними й писанина, яку читали наші прапращури, буде елементарно не цікава нікому. У такому випадку ми продаємо книги на макулатуру, а кошти, які отримуємо, йдуть на розвиток бібліотеки.
«Релігія повинна стати ТАБУ у бібліотеці»
- Як Ви визначаєте, які книги слід додати до колекції бібліотеки, а які - вилучити?
- Релігію. Її повністю треба прибрати. Це моя особиста думка, бо я вважаю, що бібліотека – це не релігійне місце, це суто наука. Якщо й можуть тут бути книги з подібним посилом, то більш якійсь нейтральні, ознайомчі, а псалтирі, біблії – їм тут не місце. Ще є енциклопедії, які були популярними у 2010 році, усі їх знають – «Енциклопедії для справжньої дівчинки», «Енциклопедія для справжнього хлопчика, як стати чоловіком». Це тотальний сексизм, якого у нас не повинно бути.
А додати на мою думку потрібно ті ж самі манги, комікси, ЛГБТ-тематику, сексуальне виховання. Це все дуже довго не зачіпалося й зараз у бібліотеці таке це табу, хоча й постає питання «Чому?» Це не табу, це нормально, адже це обізнаність дітей. У нас є дитяче сексуальне виховання, але можна більше, бо цікаво таке буде не тільки дітям. Знову ж таки, сучасні автори, література. Хорорів немає, детективів, але тут проблема у тому, що усі автори детективної літератури – російські письменники.
- Які Ваші улюблені книги або автори, які Ви пропонуєте читачам у вашій бібліотеці?
- Мій особистий фаворит – це Стівен Кінг, автор книг про жахи. Ось тільки він, як письменник хорорів, у нас є. Ще б рекомендувала саме те, що беруть – це «Джури» Володимира Рудківського, книги Нестайка, «Фея Суничка» – література для дітей.
- Чи використовуєте Ви соціальні медіа для просування послуг та подій вашої бібліотеки?
- Так, у нас є Facebook, також є Tik Tok, який був моїм власним, але зараз намагаюся його перетворити на більш бібліотечний. Публікуємо там фото масових заходів, звітність тощо. На свята – це вітальні пости. Тобто уся робота бібліотеки публікується.
- Як проходять усі Ваші заходи?
- Ми вигадуємо захід, стверджуємо його з керівництвом й усе. У нас є план усіх заходів, які ми повинні провести.
- Як Ви реагуєте на критику щодо роботи бібліотеки або її колекції?
- Якщо хтось починає критикувати мою роботу – я просто починаю ігнорувати. У більшості випадків, якщо людина неадекватно себе поводить – це ігнорування. Якщо бачу, що вона ще більш-менш спокійна, то поясню їй усе. У будь-якому випадку, нас не спонсують, якщо ви хочете прочитати літературу, якої у нас немає – йдіть до книгарень або замовляйте особисто. Навіщо влаштовувати сцени у бібліотеках, які нічого не зроблять з тим, що у них немає такої літератури.
- Як Ви визначаєте пріоритети у роботі бібліотеки та плануєте розвиток її сервісів?
- Звісно хотілося б багато чого, але усі зусилля стикаються з коштами. Бо на це не виділяється ніякого бюджету й часто усе вигадуємо, малюємо чи конструюємо за власні кошти. А це досить тяжко.
- Як Ви вважаєте, чи вимруть бібліотеки як такі у майбутньому? Адже зараз усі переходять на цифрові варіанти книг.
- Як на мене, бібліотеки будуть існувати завжди. Кожного року усі думають, що вони зникнуть, але ні. Бібліотеки як існували, так і будуть існувати у майбутньому – це точно. Просто потихеньку осучаснюватися.
- Скільки зараз заробляють бібліотекарі?
- Мінімальна заробітна платня з вирахуванням усіх податків, точної цифри називати не буду, але хотілося б більше. Але звичайно підвищення є за вислугу років, кваліфікацію тощо.
- І таке питання, останнє, напевно, що бісить бібліотекарів?
- Оці постійні питання про «А потрібно навчатися?» Мамочки, які приходять просто пристати до тебе. І починаються люті запитання про російську літературу, яка є, яку переклало ще Харківське видавництво колись там і вона ще стоїть. Звичайно є батьки, які ну дуже компетентні й подобаються мені особисто, бо там усе спокійно, вони питають, дізнаються, якщо підходить – беруть.
