10 квітня Роменська громада зустріла «на щиті» Героя, який віддав своє життя за Україну – Андрія Михайловича Пальоху.
Кортеж з тілом покійного захисника зустріли з пошаною, встеливши шлях живими квітами та прихиливши коліна, віддаючи останню шану пам’яті Героя.
Прощання з воїном відбулось на Алеї Слави. Тут, під супроводом священнослужителів, провели панахиду за загиблим військовослужбовцем.
На церемонію прощання прийшли рідні, близькі, керівництво громади, священнослужителі, друзі, знайомі, однокласники, побратими загиблого та просто небайдужі мешканці громади, щоб висловити безмежну вдячність за неоціненний внесок у майбутнє рідної країни.
Народився Андрій 7 серпня 1974 року в м. Харків. У 1991 році закінчив Харківську школу №55. Дуже любив спорт, особливо футбол.
У 1998 році здобув кваліфікацію «інженер-механік» на факультеті «Технології виробництва літальних апаратів» Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут».
Свій військовий шлях Андрій почав з навчання на військовій кафедрі. Закінчивши кафедру, отримав звання молодшого лейтенанта.
Професійний шлях майбутній захисник розпочав у м. Харків. З 2006 року Андрій займався підприємницькою діяльністю.
Згодом працював на посаді провідного інженера відділу матеріально-технічного постачання Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України.
Історія боротьби Андрія ПАЛЬОХИ за Україну розпочалась ще у 2015 році з гарячих точок АТО. Він займав посаду командира зенітного ракетного взводу окремої мотопіхотної 58-ої бригади імені гетьмана Івана Виговського. Разом з побратимами брав участь в запеклих боях біля Попасної.
Із майбутньою дружиною Андрій також познайомився на війні. Вони об'єднались в боротьбі за незалежність, а війна з'єднала їхні серця.
У 2017 році Андрій одружився та створив родину.
Два роки поспіль він воював в АТО. Демобілізувавшись, повернувся до мирного життя в м. Харків.
У 2019 році в родині захисника сталася радісна подія – народився син.
У 2020 році Андрій служив у Роменському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на посаді старшого офіцера мобілізаційного відділення.
У кінці 2021 року пішов на військову службу до територіальної оборони. У складі ТРО боронив Сумський кордон та воював на Донецькому напрямку.
Був командиром взводу вогневої підтримки 152 батальйону територіальної оборони Збройних сил України.
Відповідальнісь, оптимізм і спокій у будь-якій ситуації — головні якості Андрія ПАЛЬОХИ. Основним для нього було збереження особового складу. Від завжди дбав про хлопців, з якими служив.
Андрій ПАЛЬОХА гідно давав відсіч російському окупанту на Сході. За його плечима оповитий війною Лиман… шлях важких боїв...
21 березня 2024 року зв’язок з захисником обірвався. Андрій вважався безвісти зниклим з 22 березня 2024 року.
Майже два тижні рідні жили в іншій реальності, де кожен день болів невідомістю. І тільки нещодавно стали відомі деталі загибелі Захисника.
Його любляче серце перестало битися на полі бою 22 березня 2024 року під час ворожого артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Терни Краматорського району Донецької області.
Ворожа зброя забрала у взводу – найкращого командира. У дружини та сина – люблячого чоловіка й батька, у сестри – надійного брата, в української держави – відданого сина України!
Захиснику тепер навіки 49.
На вічний спокій Героя прийняла рідна земля, за яку він віддав найдорожче – своє життя, повідомили в мерії Ромен.
Вічна пам’ять загиблому Захиснику – Андрію ПАЛЬОСІ.
