15 квітня у Сумах провели в останню путь двох полеглих військовослужбовців.
Біля Свято-Георгіївського храму зібрались рідні й знайомі Миколи Кухтіна, біля Свято-Воскресенського собору прийшли родичі Віталія Андрєєва, йдеться в сюжеті Суспільного Суми.
За інформацією сумського центру комплектування, загиблий Микола Кухтін був старшим стрільцем-оператором. На війну пішов добровольцем, згадує колега Миколи Кухтіна Олександр Остапенко: “Років 5 він зі мною працював, а потім пішов добровольцем в десантно-штурмову бригаду і оце таке. А так гарна людина була, дуже хороший.. так шкода, що такий молодий та загинув”.
Олександр Степанюк востаннє спілкувався зі своїм шурином місяць тому.
“Він у відпустці був. Тоді ми ще матері 8 березня зробили, приємне свято. Потім він поїхав і на цьому, так сказати, закінчилось спілкування”, — згадує Олександр, родич Миколи Кухтіна.
“Це мій брат двоюрідний.. співчуття, що ще можна сказати? Дай Бог, щоб кожен так підняв зброю в руки і пішов захищати нашу Батьківщину, а не бігати, ухилятись, щоб за ними ТЦК ганялись. А треба від душі. Якщо ми не хочемо жити під цими … слів немає, то значить ми повинні самі вибороти свою Батьківщину”, — говорить двоюрідний брат Миколи Кухтіна.
За повідомленням сумського центру комплектування, молодший сержант Микола Кухтін загинув 4 квітня, поблизу населеного пункту Терни, Донецької області.
Труну з тілом Віталія Андрєєва привезли у Свято-Воскресенський кафедральний собор. Загиблого військовослужбовця зустрічали навколішки. Віталій Андрєєв служив кулеметником у механізованому батальйоні, розповів його батько Микола Андрєєв.
“Він ще АТОшник. У 2014-му півтора року був. А тоді це другий раз вже. Понад рік тут вже. Коли це було? Після нового року 9 січня пішов, і оце вже рік, більше. Він казав: “Я безсмертний”. Каже: мама, хлопці всі зі мною йдуть, тому що вони, каже, не бояться”, — говорить батько Віталія Андрєєва.
Наприкінці березня, розповідає Наталія Андрєєва, їхній син востаннє приїжджав додому у відпустку:“ І дочок провідав, і внучку провідав, і наречена в нього була в Лебедині – з’їздив провідав і тут усіх кругом провідав і їхав, а я кажу: “Дома залишайся. Ні, каже, мамка, це ж долг. Я поїду, каже. І поїхав, як відчував. Бо й документи вдома кинув. А ми кажемо: так, а це “Барон” — шеврон залишив. Він мені, каже, вже не потрібен. Відчував вже, що таке буде горе”.
За повідомленням сумського центру комплектування, рядовий Віталій Андрєєв загинув 7 квітня, поблизу Костянтинівки на Донеччині.
“Другого числа ось поїхав, а сьомого вже на зв’язок не вийшов. Тоді прийшли, сповістили матір, що нема його. Хто зна, як його там.. ну, кажуть ті, що з ним були на позиції, усіх накрило”, — додає батько загиблого.
Поховали Віталія Андрєєва та Миколу Кухтіна на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища. Віталію Андрєєву було 45 років, Миколі Кухтіну назавжди 33.
