Як воно — збирати донати: одкровення й поради сумських волонтерів

Зборів, розпочатих сум’янами, стає все більше, конкуренція за донати постійно зростає. Волонтери часом впадають у відчай, але продовжують робити свою важку справу. Усі вони погоджуються: періодично треба шукати нові меседжі й методи, а також обмінюватися досвідом. 

Журналісти MISTOSUMY.com продовжують серію матеріалів про мистецтво збирати донати у Сумах. 

Авторка матеріалу теж має власний досвід збору донатів. Після інтерв’ю з місцевими волонтерами, вона вирішила застосувати "молодіжні" методи на власному черговому зборі. Що з цього вийшло, розповімо вам пізніше.

Крива благодійності у Сумах

Пік благодійності та згуртованості у Сумах прийшовся на 22-й рік, згадує Ірина Однов’юненко, волонтерка, яка регулярно збирає донати з лютого 22 року. Тоді навіть волонтери-початківці за 15 хвилин збирали 20-30 тисяч. Просто писали в соцмережах, що потрібно й одразу отримували вдвічі більше. Усі сум’яни та друзі з-за кордону пропонували свою допомогу. Навіть діти придумували майстер-класи, ярмарки й з допомогою волонтерів збирали гарні гроші – по 15-30 тисяч за подію. Та вже наприкінці 22-го почався спад, люди практично перестали донатити, аж до кінця літа 23-го. 

Якихось 7 000 гривень ми могли збирати 10-15 днів, було таке, що за тиждень на картку капало лише 200 гривень.  Нерви здавали, дехто з колег писав гнівні дописи. Я завжди намагаюся бути стриманою, у волонтерстві як у бізнесі не можна вимагати, лише просити. 

Волонтерський почерк сумʼян

У кожного сумського волонтера є свій власний почерк, свої напрямки роботи, свої підопічні, свій темп, аналізує Ірина Однов'юненко. Наприклад, вона ніколи не відкриває декілька зборів одночасно, щоб не затягувати й не підводити замовників.  

На третій рік війни кожний з волонтерів має своїх базових донаторів, у мене їх приблизно 200 осіб. Це люди, які мене знають в житті, або постійно бачать мої збори та звіти  в соцмережах, та підтримують саме мою роботу. Найближчі друзі, зазвичай, щедріші, але буває, що хтось видихається і перестає донатити. Та на його місце одразу приходить інша людина, оптимістично розповідає Ірина.

Старші волонтери, 45+ працюють переважно в Фейсбуці, там, де їхні дописи читають, там де багато друзів.  Ірина каже, що не соромиться звертатися в особисті до своїх колишніх колег по роботі, серед них багато далекобійників, вона 18 років очолювала автотранспортне підприємство”.  

В інстаграмі піддивляється у молоді лише нові методи зборів і пробує їх застосовувати. Наприклад “френд-збір”, коли організатор збору  визначає головну мету,  а далі до збору підключаються друзі-партнери, які ділять необхідну суму на частини, відкривають власну банку, заповнюють її й передають всі гроші організатору. Так набагато швидше та ефективніше. 

Ще я помітила, що надоїла людям зі зборами: постійно прошу і канючу, тому коли до мене звертаються нові люди (рідні, дружини військових) і просять відкрити збір, я вмовляю їх відкрити збір особисто. Одні й ті самі обличчя набридають, тому тим, хто має моральне право звертатися за допомогою, потрібно включатися. Це задає інший настрій та приводить нових донаторів.

Не просять, а "феячать"

“  Нашу волонтерську групу називають “Сумські Феї”. Бо, дійсно, часто виходить, що ми ніби не працюємо, а “феячимо”. Те, чого нам не вистачає і дуже потрібно, з’являється силою нашого бажання” 

Головний принцип Даші – приймати всю запропоновану допомогу, а також об'єднуватися з іншими волонтерами, підтримувати одне одного, щоб максимально швидко закривати усі збори. Комусь потрібні турнікети, комусь гроші, авто, і в одного з волонтерів щось може бути в наявності. Щоб все швидко йшло на фронт, має бути коло взаємодопомоги, волонтерська родина, міцна неформальна асоціація. У Даші така родина є в Сумах і інших містах України та світу. 

Даша підтримує волонтерів з Рівного – вони підтримують її термінові збори. З Італії постійно шлють каву – наші дівчата там збирають також гроші для волонтерських зборів. Є сумські підприємці, до яких вона завжди може звернутися за продуктами, транспортом тощо. 

 Інше, звісно, робить як усі волонтери – слідкує, щоб донатори вчасно отримали звіти,  малюють гільзи та каски на подарунки, просять хлопців підписати прапори для благодійників. Шукають способи купити все якнайдешевше: замість готових дронів та РЕБів – купують деталі й замовляють збірку – це економить третину грошей. 

“Відео знімати не люблю, але роблю, бо воно працює і навіть приводить нових благодійників. Вони за моїми відеозвітами самі нас знаходять і везуть, купують, закривають певні замовлення. Але й це не головна умова успіху волонтерства. Головне – це мої Феї, жінки, які роблять роботу безупинно та без зарплати: плетуть сітки, печуть пиріжки, смажать ковбаски по першому сигналу, без команди, працюють за будь-якої погоди та обставин. Ще важливіше, завжди залишатися людиною, вміти співчувати й віддавати своє тепло, особливо в біді.

Вони називають себе  армією тилу. Своєю місією вважають підтримку і допомогу військовим. Самі везуть допомогу туди, куди їхати насмілиться не кожен.  Тому що відчувають і акумулюють в собі силу усіх українських жінок. Тож і від людей очікують підтримки. 

Безумовно, неприємностей у волонтерському житті дуже багато. І від своїх, і від чужих. Усі волонтери в один голос кажуть, якби їм допомагала місцева влада, вони б звернули гори. Але такі амбіційні громадські осередки чиновників лякають, тому волонтери працюють самостійно як можуть. 

Від “волонтерчика” до волонтера

Ліза Шоломій, 23 роки, почала збирати донати ще з травня 22-го. Спочатку поширювала збір на потреби розвідки 93-ї бригади. Зараз збори різні, останнім часом бере цілі понад 100 000 гривень і залучає друзів, які відкривають буст-банки.

Збирає донати для тих, кого знає: друзям, друзям друзів. Дедлайнів нема, якщо на нулі - головне, щоб ті, кому збираєш, той збір отримали, повернулися з бою.

Подарунки та акції для моїх зборів не працюють, якщо людина готова донатити - донатить без подарунків. Подруга пробувала дарувати книги - люди часто відмовляються. Я теж якось дарувала брауні, які професійно готую сама, за донат від 3000 гривень на невеликому зборі.  Тоді  подарувала  аж 4 брауні (сміється), донаторами були друзі, які знають, що за мій брауні варто задонатити три тисячі.

Звісно, вибір соцмереж залежить від вікових вподобань, друзі Лізи здебільшого в Інстаграм і Твіттер.

Зараз основний метод Лізи – командні збори, коли є головний волонтер і менші “волонтерчики” (волонтерський сленг - ред.) На останніх 2 зборах вона залучила одразу 10-17 людей. В цьому суть стратегії: залучити якнайбільше людей, на яких покладається відповідальність зібрати маленьку суму, наприклад, 1000 гривень. В основному долучаються друзі, іноді пропонують допомогу малознайомі люди. Ліза перевіряє їх, допомагає оформити й банку, і картинку, контролює, щоб заповнену банку партнери одразу перекинули на головну. Це значно прискорює збір, за тиждень таким чином збирають приблизно 60000 гривень  – і це гарний результат.

Якщо власного контролю недостатньо, можна попросити нового партнера зареєструватися на спеціалізованому інтернет-ресурсі, де новачок проходить реєстрацію та ідентифікацію і де можна контролювати наповнюваність його партнерської банки.

Коли Ліза закриває власний збір, обов’язково відпочиває. В цей період вона допомагає іншим волонтерам. Вона входить у волонтерську групу, де 10 звичайних волонтерів і один, який організовує дуже великі збори. То між власними зборами “волонтерчики” допомагають головному волонтеру, бо там завжди черга військових, які чекають на допомогу.

Я працюю на позитиві, стараюсь тримати увагу людей до свого акаунта якимись цікавими дописами, своїми відео та фото. Використовую, по суті, звичайні методи просування.

Волонтерство як частина роботи 

Юлія Шафорост, смм-менеджерка, маркетологиня, допомагає організовувати благодійні збори. Її підхід до збору донатів – сучасний маркетинговий.

Я допомагаю з маркетингом одній сумській кав’ярні та подрузі – тренерці зі стрейчингу. Недавно декілька сумських кафе і наше долучилися до командного волонтерського збору “Небесний щит”.  Загальна мета збору - 300 тисяч гривень на обладнання для ППО Сумщини. Мені й людям така мета зрозуміла, тому й гроші було збирати доволі просто, за кілька вечірніх годин в обмін на коктейлі наше кафе зібрало 7500 гривень.

 Люди з задоволенням підтримують збори, які пропонують якісь товари, послуги й спілкування в обмін на донати, аналізує Юля. Разом з подругою вона запланувала серію благодійних тренувань на природі, скооперувалися з дівчатами: стрейчинг, музика, смаколики.  Групу на 25  осіб зібрали дуже швидко, за кілька днів у банці було вже 6500 гривень, ті хто не потрапив у групу, донатять на підтримку ідеї та збору.

Родинне волонтерство

Анастасія, 33 роки, не схотіла фотографуватися

Мій рекорд – 295 000 гривень за 72 години – на автівку для підрозділу брата у 2022 році. Зараз збирати донати дійсно дуже важко. Допомагають здебільшого прості люди. У кого зарплата шість тисяч – дають 500 гривень, а в кого 60 – дають сотню. Основну частину зборів закривають свої: рідні та друзі, знайомі, друзі з-за кордону. Свій досвід я вважаю позитивним, але багато знайомих жаліються на байдужість. 

Анастасія збирає лише через соцмережі, хоча раніше не дуже ними користувалася – навчилася навіть прямі ефіри робити, челенджі типу “5 відміток”, щоденний донат “на каву”. А  брат Анастасії пише вірші й за них теж збирає донати. 

Щоб пробити байдужість, треба вкласти щирі емоції, на розрив, каже Анастасія. Буває важко морально, жаліється вона, пишеш комусь в особисті, стоїть статус “переглянуто” і ні слова у відповідь.  

Мені навіть добрі слова не потрібні, зробіть репост, я побачу й відчую підтримку, підсумовує Анастасія.

Спробувати має кожний

Владислава, 22 роки, не схотіла фотографуватися

Я лише один раз взялася допомогти зробити збір на прикордонний загін. Два місяці ми збирали тих 40 тисяч на РЕБ, поки не знайшовся чоловік, який задонатив 12 000, щоб закрити банку. Спочатку мені здавалося, що то людська байдужість, але зараз бачу, як у рідному Білопіллі люди виживають на мінімалки та пенсії.

Що і як робити, щоб не вигорати

Причиною провалу чи зависання збору донатів може стати не байдужість сум’ян чи друзів з-за кордону, а помилки та ігнорування маркетингу. Тому наші журналісти зібрали топ-помилок і топ-порад для тих, хто тільки починає свій волонтерський шлях. 

Помилки,  які гальмують збір

1. Намагання витягти великі збори самостійно без допомоги друзів.
2. Встановлення невиправданих дедлайнів як особистої мети.
3. Закритий профіль організатора зборів, а також профіль без наповнення чи той, який ведеться пасивно
4. Збори без фотографій
5.  Формальний стиль повідомлень про мету збору
6. Не активні посилання на банківські картки

Поради волонтерам-новачкам

1. Розміщуйте збори у різних соціальних мережах
2. Робіть активні посилання на картки збору  (наприклад, якщо монобанка, то посилання має бути активним в усіх соціальних мережах). Має бути можливість скопіювати номер карти (є програма кард бот, яка дозволяє копіювати номер карти, наприклад в історії Instagram). Розміщення QR code. Тобто треба людям дати максимально багато інструментів, щоб їм легше було в кілька кліків поповнити збір
3. Обов'язково просіть коментувати та  перепощувати збір, щоб він охопив якомога більше людей
4. Для  іноземців відкрийте PayPal чи іншу міжнародну систему, яка доступна в Україні й відома за кордоном
5. Пишіть повідомлення так, ніби ви звертаєтесь до людей,  які стоять перед вами 
6. Перші рядки допису, які показує мережа в стрічці, мають повідомляти про мету допису, ще краще зробити картинку з написами, щоб відразу було видно, що ви збираєте донати.
7. Текст має бути недовгий, наприкінці заклик долучитися до збору. 
8. Краще вказати терміновість, конкретну дату.
9. Посилання на банку має містити опис, мету
10. В перервах між зборами наповнюйте власний акаунт соцмереж цікавими дописами, фото та відео.