24 квітня Роменська громада прощалася з військовослужбовцем Збройних сил України, старшим сержантом Костянтином Петровичем ГОРЯЄВИМ, який віддав своє життя у бою за волю України, її цілісність і незалежність, за честь і достоїнство українського народу. Загинув за нас, за мир у нашій країні, за спокій у рідному домі…
Церемонія прощання із загиблим воїном відбулася на Алеї Слави. Провести у останню путь із мужнім воїном та розділити гіркий біль утрати з рідними прийшли керівництво громади, побратими, друзі та знайомі родини. Люди спільно з священнослужителями помолилися за упокій душі загиблого українського воїна.
Згорьовані родичі і близькі поклали квіти до труни. Після виконання Гімну України провели траурний кортеж із домовиною Костянтина ГОРЯЄВА до останнього місця спочинку.
Наш Герой - Костянтин Петрович ГОРЯЄВ народився в Башкірії, у м. Нєфтєкамськ. Там пройшло його дитинство та юнацькі роки.
З 1987-1989 роки відслужив строкову службу в армії у прикордонних військах.
У 1994 році Костянтин здобув фах «інженера-електрика» у Київському інституті інженерів цивільної авіації.
Після здобуття вищої освіти, створив родину, працював на будівництві інженером. Протягом своєї трудової діяльності працював на різних підприємствах. Останнє місце роботи Костянтина – ТОВ «Роменський завод продтоварів».
У розквіті сил чоловік будував плани на майбутнє. Та все це зруйнувала велика війна, яку розпочала країна-агресор проти нашої держави.
У квітні 2022 року Костянтин добровільно доєднався до Сил оборони.
У травні 2022 року пройшов навчання у Києві, а у серпні цього ж року пройшов додаткову військову підготовку у Польщі. Повернувшись з-за кордону потрапив на фронт.
У званні старшого сержанта служив на посаді командира мінометного розрахунку у складі окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького на Донецькому напрямку.
На фронті Костянтин відважно виконував усі свої обов’язки, на нього можна було покластися у будь-якій ситуації.
За станом здоров'я, влітку 2023 року, Костянтина ГОРЯЄВА було переведено на посаду радіотелефоніста-лінійного наглядача відділення зв’язку мінометного взводу.
Костянтин робив усе, аби наблизити таку бажану перемогу, і водночас дбав про найближчих – переконував у кожній розмові, що обов’язково повернеться додому. І ця віра жила в серцях усієї родини.
На превеликий жаль, важкі воєнні будні, обов’язок захисту України не дали можливості впродовж останніх 1,5 років бути поруч з рідними та близькими.
Свій останній бій воїн прийняв 18 квітня цього року. Костянтин разом з побратимами потрапив під ворожий мінометно-артилерійський обстріл в районі населеного пункту Роздолівка Донецької області. Поранення, отримані бійцем, виявились несумісними з життям.
Росіянин за походженням, але українець за покликом серця, до останнього подиху Костянтин відбивав агресію московського ворога та ціною свого життя захищав Україну.
8 травня 2024 року Герою мало б виповнитися 55 років...
У Захисника залишилися батьки, сини, донька та брат, повідомили в мерії Ромен.
Слава і вічна пам'ять Герою!
