Завантаження ...

«Це і улюблена справа, і непоганий заробіток» - інтерв’ю з тату майстром

«Це і улюблена справа, і непоганий заробіток» - інтерв’ю з тату майстром фото

Зараз є багато творчих та цікавих професій. Одна із таких – тату майстер. Журналісти сайту MISTOSUMY.com поспілкувались з Олександром Харцизом — власником тату студії, який присвятив понад 14 років мистецтву татуювання. За цей час він без художньої освіти став майстом топ-рівня в Україні. 

Про перше тату, набите голкою лимонного дерева, головні табу у роботі, як часто доводиться перебивати «партаки» та що треба знати новачкам – дізнавайтеся у нашому інтервʼю. 

- Розкажи, будь ласка, трохи про себе, як давно працюєш у цій сфері та з чого почався твій шлях?

- Мені 37 років. Татуюванням займаюся вже більш як 14 років. А почалося все з того, що малював я з самого дитинства. Хоч і не маю ніякої художньої освіти, але малював завжди: у школі на уроках, вдома замість того, щоб вчити уроки, в університеті на парах тощо. Багато років займався графіті з другом. Розписували стіни на замовлення, пробував себе в аерографії (це вже розпис автомобілів та інших поверхонь). А у 2009 році потрапив до тату салону за оголошенням. Так і почав працювати тату майстром.

Завжди активно брав участь у тату-фестивалях, починаючи з 2012 року. Нарахував наразі у себе близько 40 дипломів з 1-3 місцями. На головному фестивалі України «Tattoo Collection» у Києві два рази брав Гран-прі (у 2018 та 2021 роках). Також я відвідував фестивалі у Мілані, Амстердамі та Варшаві. У Варшаві на «WARSAW TATTOO CONVENTION 2017» брав перше місце у номінації «Велике чорно-біле татуювання» («Big black & gray tattoo»).

А останнім часом все частіше відвідую фестивалі у ролі судді, проте в цьому році знову буду учасником там.

Tattoo Collection 2018, м. Київ: Портрет - 1 місце; Black & Gray - 1 місце ; Grand Prix “Golden machine”

WARSAW TATTOO CONVENTION 2017

Tattoo collection 2021, м. Київ: Black & Gray - 2 місце; Реалізм - 1 місце; Портрет - 1 місце; Велике татуювання - 2 місце; Grand Prix «Golden machine»

- Ти пам'ятаєш перше тату, яке ти зробив клієнту? Що це було за тату? Чи було тобі тоді страшно, що щось піде не так?

- Звісно памʼятаю. Навіть памʼятаю точну дату, коли зробив - 29 листопада 2009 року. Коли мене взяли у тату салон, то відправили на курси татуювання до Харкова. Курси тривали тільки 6 годин (це дуже мало як для повноцінного наввчання). І я з дипломом тату майстра повернувся додому. Курс, який я проходив був дуже базовим, тобто - для людини, яка взагалі ще нічого не знає про тату, як і чим воно робиться.Після повернення вже наступного дня зробив перше тату своєму товаришу, ми з ним вже заздалегідь домовилися про це. Це був напис на нозі. Звісно було страшно. Але все ж таки перші татуювання я робив своїм знайомим, які знали, що я тільки вчуся. Таких тренувальних безкоштовних татуювань я зробив лише 5 і потім мені вже записали першого клієнта. Ось першим клієнтам було набагато страшніше робити, бо тут вже не маєш права на помилку.Звісно спочатку мені записували найпростіші татуювання: ієрогліфи (тоді на них була дуже велика мода), написи й таке інше.

- А коли зробив собі перше тату? Чи було тобі боляче? 

- Свої перші тату я робив собі сам. Пропрацювавши півтора року тату майстром, - зробив собі перше тату на нозі. Це стилізована буква G - перша літера мого нікнейму GReY. Звісно було боляче, але терпимо. Зробив я його збоку на гомілці. Тому, тут було більше незручно робити, ніж боляче. Перш ніж почати робити тату в інших майстрів - ще робив собі сам на передпліччі та стегні. Але це дуже не зручно та і, як виявилося болючіше, бо не можеш відволіктися на щось інше.

До речі, все ж таки своє НАЙПЕРШЕ тату я зробив собі ще у 10 класі. Прям у школі під час уроку. В одному із кабінетів росло дерево лимона. І воно має на собі голки. Ось за допомогою голки з лимонного дерева та гелевої пасти я і зробив собі найперше тату - маленьку крапку на пальці. А потім ще маленький знак «інь-янь» на внутрішній стороні долоні. Так що вже тоді в мене був інтерес до татуювань, хоча я й не думав, що звʼяжу з цим подальше життя.

- У тебе багато тату? Скільки загалом? Є твоє улюблене татуювання?

- Наразі в мене один рукав та декілька татуювань на ногах, дві не завершені. Ноги я планую забивати повністю, але майстри, які мені їх робили зараз не в Україні. Тому поки що перерва по татуюваннях. Мої тату - всі улюблені. Права нога в мене з динозаврами, ліва з комахами. На разі там є реалістичний богомол - ось він найулюбленіший.

Рукав Олександра, робив майстер Олег Петровський

Тату «Динозаври», майстер Олег Петровський

Тату «Богомол», майстер Олексій Овсієнко

- Чому обрав саме цю сферу роботи?

- Післястудентські роки, коли треба було шукати роботу - головною метою в мене було, щоб робота була хоч якось повʼязана з малюванням. Сподівався на аерографію, освоїв цю техніку. Але виявилося, що у Сумах вона не дасть стабільного заробітку. Та і взагалі - в Україні вона не прижилася. Тож, я ще якийсь час сидів без роботи, аж поки не пощастило попасти в тату салон. З того моменту зрозумів, що це - насправді моє. Це й улюблена справа, і непоганий заробіток - найкраща робота.

Робота Олександра Харциза

- Чи була ситуація, коли ти був змушений відмовити клієнту?

- Це відбувається постійно. По-перше, я ж працюю тільки в певних стилях і намагаюся брати тільки цікаві роботи. Ну і принципово не роблю до 18 років. Тому звісно періодично відмовляю або перенаправляю до інших майстрів.

- Можливо пам'ятаєш кумедну ситуацію, наприклад, на початку твоєї кар'єри?

- Колись була ситуація, яку я постійно згадую: на сеанс прийшов хлопець робити своє перше тату. Перед початком роботи він питає в мене: «Чи бувають випадки, що клієнти втрачають свідомість?». «Так, - кажу, - буває». «І що навіть хлопці?». «Так, буває, що й хлопці». Потім ми сідаємо працювати, я тільки починаю проводити перші лінії, буквально пару хвилин проходить, дивлюсь - а в нього голова на бік, без свідомості сидить. Ну я швидко привів його до тями і його перше питання: «Я що відключився?». Його це дуже повеселило, добряче тоді посміялися. Взагалі робота у нас дуже насичена різними випадками, клієнти всі дуже різні приходять. Хтось веселий та балакучий, хтось навпаки дуже суровий та мовчазний. І всі вони сидять, і терплять години болю. У процесі по-різному розкриваються.

- Як часто таке трапляється, що людина під час сеансу втрачає свідомість? І що треба робити у такому випадку?

- Таке трапляється іноді, хоч і не дуже часто. Зазвичай - це відбувається на самому початку сеансу і повʼязано не з болем, а з тим, що клієнт перехвилювався. На цей випадок завжди під рукою повинен бути нашатирний спирт. У першу чергу - треба прослідкувати, щоб людина не впала та не травмувалася, та якомога швидше опритомніла: змочуємо нашатирем ватний диск чи серветку та підносимо під ніс, трохи навіть ляпасів виписати можна. Звісно легенько. Потім, коли людина опритомніла треба покласти її на кушетку, бажано підкласти щось під ноги, щоб вони були вище рівня голови. Так до мозку посилиться прилив крові. Відчинити двері та вікна або направити вентилятор, щоб збільшити потік свіжого повітря. Та дати попити води. Нехай полежить так 10-15 хвилин. І потім, коли клієнт повністю отямився, бажано дати йому солодкого чаю з печивом чи цукеркою, щоб підняти цукор. Як правило більше за сеанс - це не повторюється. Хоча в мене був випадок, коли дівчина за сеанс втрачала свідомість 3 чи 4 рази. Але то була особливість її організму, вона зразу мене про це попередила.

- Бачила, що ти працюєш саме в стилях: реалізм та black&grey. Розкажи, будь ласка, коротко, що це за стилі та чому обрав саме їх для себе?

- Блек енд грей - це скоріше не стиль, а саме техніка татуювання. Це чорно-білі роботи, в яких малюнок наноситься переважно тінями, легким та мʼяким напиленням. На відміну від кольорових татуювань, де кожен колір або тон щільно зафарбовується у шкіру. Перші 3-4 роки своєї карʼєри тату майстра, я працював у багатьох стилях та техніках. Але потім зупинився на тому, що мені найбільше по душі. А саме: тіньові чорно-білі та реалістичні татуювання.

Роботи Олександра Харциза

- Чому не захотів працювати в інших стилях?

- З тим, як зростає майстерність - зростає попит на майстра. Тоді можна підіймати вартість своєї роботи та головне - фільтрувати замовлення. Брати тільки найцікавіші проєкти та працювати тільки в тих стилях, які найбільше подобаються. А інакше творча робота стане рутиною та не буде приносити задоволення. І тоді неминуче почнеться творче вигорання.

- Скільки тривав найдовший сеанс тату, яке ти робив клієнту? Наскільки було важко?

- Рекордний сеанс в мене тривав 13,5 годин. Це було у 2014 році. До мене на сеанси тоді приїздило молоде подружжя з Криму. Я робив декілька татуювань чоловіку (одне велике, до речі, так і не доробив йому), і того разу робив татуювання дружині. Не дуже велике, але з великою кількістю деталей - зображення дівчини на мотоциклі. Мені потрібно було доробити татуювання за один сеанс, тому що тоді якраз сталася анексія Криму, і це подружжя приїхало до мене в останній раз. Такі довгі сеанси - це дуже важко, як для клієнта, так і для майстра. Зараз я вже давно не працюю понад 6-7 годин.

- Чи обов'язково майстру вміти гарно малювати?

- Це дуже бажано. Освоїти техніку татуювання, а саме:  навчитися проводити рівні лінії, робити щільне зафарбовування та мʼякі тіні - зможе кожен. Все це на практиці відбувається. Але чим краще людина вміє малювати - тим більших висот вона зможе досягти у тату.

- Чи є заборони, кому не можна робити тату?

- Точно не можна робити вагітним жінкам та мамам, які годують груддю. Не бажано робити людям з деякими шкірними хворобами, наприклад, псоріаз. Діабетикам не рекомендовано, хоча в мене на практиці були клієнти з діабетом, інсулінозалежні - і все було нормально. Може трохи довше загоювалось, чим зазвичай. Ну і дітям до 18 років.

- Зі скількох років можна робити татуювання?

- По закону людині повинно бути 18 років. Неповнолітнім можна робити з письмовим дозволом батьків або опікуна (з наданням відповідних документів). Але я до 18 років не роблю принципово. А ще краще – коли тобі вже 21, щоб вибір татуювання був максимально зважений та свідомий.

- Як часто бувають випадки, що люди зробили у когось тату, а потім вони вже пожалкували та звертаються до тебе, щоб видалити тату?

- Це доволі часто трапляється. Як правило - це старі татуювання, зроблені в молодому віці, десь «на дому» саморобною машинкою, чи армійські або навіть тюремні «наколки». Частіше за все люди приходять з питанням: «А чи можна якось це виправити, чи перекрити іншим малюнком?» або ж звертаються, щоб видалити лазером. Але трапляються і такі випадки, що це не старі «партаки», а зроблені нещодавно, просто у поганого майстра, або ж у початківця, який не впорався з роботою. Але ж лазерне видалення татуювання - це дуже довгий процес, а ще - болючий та не дешевий. З кожним сеансом лазера тату трішки світлішає. І щоб воно зникло повністю безслідно - може піти 10 і більше сеансів лазера. Все дуже індивідуально. А між сеансами перерва мінімум два місяці. Та і взагалі не факт, що там не залишаться рубці. Бо неякісні тату частіше за все супроводжуються травмованою шкірою. Тому на практиці, частіше за все, старе татуювання освітлюється на стільки, щоб можна було перекрити новим малюнком.

- Які є особливості догляду після татуювання за шкірою?

- Загоєння татуювання - це дуже важливий процес. Коли майстер якісно виконав свою роботу - це ще не є гарантією, що тату залишиться якісним, якщо клієнт не буде правильно його загоювати. Зараз є дві основні методики загоювання: за допомогою вологопоглинаючої пелюшки та за допомогою спеціальної плівки. Яка методика краще - у кожного майстра своя думка з приводу цього. І краще слідувати порадам саме вашого майстра, який зробив вам тату. Але головними правилами при загоєнні завжди є: захист від бруду, пилу, сонця, регулярне промивання тату (виняток коли клеїться спеціальна плівка на 4-8 днів) та регулярне нанесення загоювального/зволожувального крему аж до повного загоєння (2-3 тижні). Ні в якому разі зі свіжим тату не можна відвідувати бані та сауни - тату не можна розпарювати, плавати у водоймах та басейнах, не можна чухати, дряпати тощо.

- Знаю, що ти зараз власник студії. Як прийшов до цього та наскільки було складно відкритись? Скільки років вже працює студія?

- У першому тату салоні, де я почав займатися татуювання я пропрацював 3,5 роки. Потім півтора року працював сам у невеличкому кабінеті. У 2015 році вирішив відкрити велику студію, щоб зібрати команду сильних майстрів та працювати у дружньому колективі. 1 березня святкував 9 річницю з відкриття. Щоправда, з війною весь колектив виїхав з країни, десь пів року я знову працював сам, і наразі взяв одного учня. Поки працюємо вдвох. Не так важко відкрити студію, як зібрати гарний колектив талановитих майстрів.

- Багато записів до тебе? Це переважно чоловіки чи жінки, та який середній вік?

- Так, зараз запис доволі великий. Ще на початку лютого я розписав свій графік до кінця весни та закрив запис. З першого травня почну записувати на літо. Як правило мої клієнти - це чоловіки, бо переважно роблю масштабні роботи. Дівчата ж частіше роблять щось невеличке. Середній вік, мабуть, 25-40 років. Тобто, мій клієнт - це доросла людина, готова до серйозних проєктів.

- Чи є у тебе клієнти, які прям дуже часто ходять до тебе набивати нові тату?

- Так, постійних клієнтів в мене багато. Робимо один рукав, починаємо другий, потім нога чи спина. Є клієнти, з якими працюю протягом багатьох років, які вже давно стали скоріше друзями, ніж просто клієнтами.

- Що можеш порадити людям, які хочуть зробити своє перше татуювання?

- Головна порада, щоб це було максимально зваженим рішенням. А не просто: всі роблять і я щось хочу. Якщо не знаєш, що саме хочеш - тоді краще відкласти свій перший сеанс. Раджу переглядати в інтернеті, що роблять інші, які є майстри, в яких стилях, техніках, тематиках працюють тощо. З часом прийде розуміння, що подобається найбільше. Ось тоді й можна буде записуватися на сеанс, щоб ви ніколи не пожалкували про своє перше тату.

- Що можеш порадити тим, хто хоче розпочати свою кар'єру тату- майстра?

- Раджу малювати, якомога більше. Раджу починати тільки в тому випадку, якщо ви впевнені, що готові повністю віддати себе цьому. Починати треба з самого простого. Ні в якому разі не можна поспішати братися за важкі роботи, які ви точно не зробите якісно. Ніколи не лінуйтеся та памʼятайте: все що ви зробите людині - залишиться з нею на все життя.

Спілкувалась Юлія Ковальова

Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: