Навіть серед війни й паніки сум’яни намагаються виглядати стильно. Звісно, раціональний підхід до одягу зараз переважає. Десь на підкірці у кожного з нас вже записано: в кросівках і джинсах бігти зручніше. Оцінювати як виглядають знайомі – не перестали, проте оцінки також змінилися.
Щотижня журналісти MISTOSUMY.com мандрують вулицями міста, питають людей про важливе й цікаве. Цього разу ми зупиняли сум’ян, вдягнених стильно й зі смаком, найбільше таких було в торговельних центрах і на міських подіях.
Ми спитали: Як ви ставитесь до одягу? Чи змінилося ставлення до одягу під час війни? Чи оцінюєте ви людину за вбранням?
Оксана та Анна, працюють
Оксана
– Зараз я вдягнена по діловому, обирала так: я одночасно ділова і вільна, мені нічого не тисне – ні речі, ні колір – тому на мені гарний зручний одяг і трошки аксесуарів.
Ставлення до одягу останні роки змінилося від “нічого не хочу, не чіпайте” до “хочеться встигнути пожити”. Коли щось купую, згадую й про тривожну валізку, проте купую, а потім виснажую себе думками “навіщо!”. Раціональні думки вмикаються постійно, наприклад про те, що у кросівках бігти зручніше ніж на підборах. Як психолог розумію, що “синдром відкладеного життя” був у мене і раніше, причина його лежить у родинному вихованні. Людей оцінюю не за одягом, а за смислами, які також можна передати за допомогою одягу.
Анна
– Зараз я вдягнена просто і зручно, але речі комбінувала. Коли щось купую, також досі думаю про валізу: хай речі будуть дорожчими, але їх менше, щоб можна було взяти з собою. Якщо раніше я купувала собі троє босоніжок різного кольору, зараз лише одні. Така інформація вже відклалася на підкірці. Як вдягнені люди звертаю увагу коли мені щось сподобалось – хочеться купити й собі. Негативні оцінки не виникають.
Юлія, з м.Тростянець, працює
– Люблю вдягатися зі смаком, дуже люблю яскравий одяг. Проте цілий рік після окупації одягалася похмуро, ігнорувала взуття на підборах. Думки про валізу? Ой було! А зараз яскравий красивий одяг для мене знов важливий, мабуть, працює як терапія.
Аня та Едуард, студенти першого курсу машколеджу
– Для нас одяг - це самовираження. Проте нам все одно як вдягаються інші, ми нікого не критикуємо і не оцінюємо: якщо людині “пофіг” – це теж класний підхід до життя. В нашому середовищі нема булінгу через одяг, ця тема – шкільна підліткова.
Марія, Ігор, 14 та 17 років (імена змінено)
– Носимо виключно те, що подобається. Думаю, що війна не впливає на наше ставлення до одягу.
Аля, працює
– До одягу ставлюсь завжди з увагою. Вимоги такі: хочу насолоджуватись естетично і фізично – мені має бути обов’язково комфортно. Одяг купую, вміла б шити – шила б. Вибираю за принципом “надивленості”, також розумію свій типаж. Як одягнені інші – не оцінюю, хіба що за чистотою і запахом (сміється). Знаю людей, які дуже оригінально вдягаються з секонду, і це круто.
Таня, 5 років живе і працює в Чехії
– До війни я вдягалася вигадливіше. Думаю усі люди хотіли здаватися кимось іншими, ніж є насправді. У Чехії не паряться з одягом. Достаток для них це – зручне красиве житло й відпочинок. Раніше я залежала від думки людей, коли щось вдягала, а потім проаналізувала своє ставлення “мені байдуже, я не звертаю уваги” – може і людям так само. Проте одяг для мене – це самовираження. Якщо я гарно одягнена – я впевнена і гарно почуваюся, тому щоразу створюю образи. Та якщо настрій поганий – вдягаю що потрапило під руку як от зараз - з чоловіком посварилась (сміється). Купую одяг пропорційно до заробітків, стараюся більше відкладати, тому що одяг - щоб побалувати себе. Моди не дуже тримаюсь, бо вона зараз різна і кожен може виражатись по своєму.
Іра, в декреті
– Я не дивлюсь на інших, головне, щоб одяг подобався мені особисто. Хоча, визнаю, що на роботі старалася виглядати “не гірше за інших” (сміється). Зараз я в декреті, тому одяг має бути зручний. На валізу я досі орієнтуюсь: проте зараз туди хочеться покласти не просто необхідний, а улюблений одяг. Навіть вчора купила собі сукню. Ще, підбори перестала купувати, ношу кросівки.
Анастасія, за освітою архітекторка-дизайнерка
– Для мене одяг – це спосіб почуватися красиво. Все що я купую має бути красивим, навіть домашній одяг чи футболка на три розміри більша. Я так вихована: завжди формую лук, ретельно прасую речі.
Цей костюм – український одяг, пошитий на замовлення, подарунок.
Марія, студентка 1 курсу СумДУ
– Я вдягнена просто, з магазину, бо не переймаюсь модою. Проте я захоплююсь людьми, які вміють стильно одягатися, створювати образи, наприклад, з речей із секонду.
Юлія, студентка 1 курсу СумДУ
– Для мене одяг - спосіб самовираження. Цей лук – з секонду, я дуже люблю знаходити там цікаві речі й створювати образи, у мене є багато таких речей.
Ліза, одинадцятикласниця, ЗОШ №1
– Я не хочу вдягатися як усі, хочу самовиражатися, нести людям яскраву емоцію. Дуже люблю ретро, шукаю такі речі в секонді, і в мене їх вже багато.
Світлана, керівниця польського клубу в Сумах
– Для мене одяг – це сьогоднішній настрій. Цей – спеціально для зустрічі в польському клубі, ми вчили пісню про перемогу, там згадуються червоні маки, тому до образу я дібрала навіть сумку з маками.
Ганна Приходько, колишня викладачка педуніверситету
– Я вся в фамільних коштовностях (сміється), на мені навіть буси й вишиванка бабусина. Цей одяг я дібрала для свята і фотосесії, хоча намагаюсь вдягатися красиво завжди.
Євген, велосипедист
– Я – велосипедист, тому вдягаюся зручно, але до одягу завжди ставлюсь уважно.
Лариса
– Просто вдяглась і побігла. Зараз хочеться більше сонця в житті.
Аня, одинадцятикласниця класичної гімназії
– Я речам приділяю не дуже багато уваги, але сьогодні свято і я вдяглася святково.
Діана, з Ворожби
– Ці речі я пошила сама на мистецьку подію, для фото пікника. Так вдягалися у Сумах на початку 20-х років XX століття. В житті я вдягаюсь звичайно (сміється).
Євген, 47 років, фотографуватися не схотів
– Сум’яни намагаються вдягатися модно. Он бачите жінку, теж у червоних мокасинах і червоній футболці як і я, не молода, а джинси “в обліпку”.
4-5 років тому у Сумах багато чоловіків ходили в червоному: куртки, мокасини, – ця мода вже застаріла. У нашому місті люди одягаються виходячи з достатку, хіба що дівчата пнуться. Сум’яни – не дуже модники, так завжди було, бо ми глибока провінція.
Анна Крамар для MISTOSUMY.com
