Літо вже майже закінчилося, як і сезон активних видів спорту на воді. Вейкбординг, сапи та байдарки – хтось вже спробував та знайшов себе у цьому, а хтось ще й досі вагається. Ми вирішили розкрити, що ж це за вид спорту, як до нього пристосовуються сум’яни та як бізнес спорту на воді працював у початок повномасштабного вторгнення – читайте далі у матеріалі нашого журналіста.
Таня Сапун – інструктор та представниця вейкпарку «S_X_Wakepark». Саме вона поділиться з нами історією сумського вейкпарку, який відкрили у місті ще 4 роки тому.
«Вейк – це не про гроші»
- Як з’явилася ідея створення вейкпарку?
- У нашого власника була ідея популяризувати тему вейкбордингу в нашому регіоні, бо на той час, у 2021 році. По Україні нараховувалося приблизно 5, якщо не помиляюся. Він інвестувати гроші у проєкт, ми побачили відгуки та враження людей – зрозуміли, що потрібно йти далі. Це знаєте, я б сказала, що вейк – це не про гроші, це про насолоду, єднання з природою та бажанням все ж таки проживати це життя, а не виживати.
Зараз це актуально як ніколи, бо ми прифронтове місто і не зважаючи ні на що, ми працюємо, розвиваємося та чекаємо на кожного. Це екстремальний вид спорту, але відносно безпечний, якщо робити усе так, як вам каже інструктор.
- Скільки ж коштів було витрачено на початок бізнесу?
- Сума значна, але точних вкладень підрахувати складно. Все пішло на систему, спорядження, будівництво пірса. Кожного місяця сплачуємо оренду місця, яке винаймаємо у сумської влади. Ще треба враховувати, що як мінімум, те що ми не працюємо взимку, а тільки у теплу-спекотну погоду, але і на весну чи осінь в нас є гідрокостюми, тому катаємо і до холодів. Варто також враховувати й інші витрати на техпідтримку, заміну деталей, апгрейт системи, інвентар. Також працює кафе на території, тому кошти потрібні й на теж зерно у кавомолку, закупівлю продуктів та стаканів, адже у нас можна й каву випити холодну, й з собою принести щось. І багато інших витрат, той самий технік, який приїздить буквально кожного дня, щоб перевірити чи все добре працює та безпечно для гостей. Це б якщо у нас повний запис був як на початку, то там можливо, ми б змогли, а так, на жаль, ні.
- З якими перешкодами Ви стикалися на роботі?
- Найважче – це запевнити людину, що вона у безпеці. Є відвідувачі, які приходить зі страхом води чи ті, хто не вміє плавати. До нас такі приходять й ми пояснюємо, що рятувальний жилет не дасть вам піти під воду, а дошка взагалі не тоне. Тобто шанс того, що ви будете йти униз – 0,00001%. Жилет тримається на спині, дошка на ногах зроблена зі спеціального матеріалу, яка не тоне, а шолом – оберігає голову. Тут навіть якщо захочете потонути – буде максимально складно....
- Як відобразився на бізнесі початок війни?
- Загалом ми відкриваємося у квітні, але у рік повномасштабного вторгнення затрималися й перший наш гість був у середині червня. Сезон був класний, хоча й складний: повиїздило багато наших постійних, але з’явилося багато військових та людей, котрі хотіли відпочити морально та фізично. Я б сказала, що більше впливає час зараз, коли хлопці чи повиїжджали, чи пішли воювати, а їх у нас найбільше.
- Який був Ваш перший досвід катання як на сапі, так і на дошці?
- Та впала! Коли мене навчали, я піднялася з другого разу й потім почала робити якісь «трюки»: підплигувати, їхати боком тощо. І це було так: мене кинули у воду в споряджені й сказали «Їдь». З другого такого разу я встала й дійсно поїхала, тому скаржитись не можу (посміхається – ред.)
- Як Ви почали займатися вейкбордингом та безпосередньо сапами?
- Так склалася ситуація, що у 2018 році я працювала за кордоном, де я працювала в одному з найкращих вейкпарків, там же мене й навчали 2 сезони. Потім почався карантин. У 2021 я мала поїхати на роботу туди ж, але побачила рекламу в Інстаграмі, що у Сумах відкривається така вейкпарк – і я одразу їм написала в Інстаграм, що хочу у них працювати. Бо робота у рідному місті та країні – понад усе.
І так вийшло, що усі інструктори, які тут працюють знайшлись самі. Я просто побачила рекламку про відкриття, коли ще нічого не було тут готове, а Євген, колишній інструктор, – проходив мимо й побачив, що будується вейкпарк, коли нікого тут не було. Залишив свої контактні дані зі словами, що хоче працювати. Зараз у вейкпарку працює три інструктори.
«Одягайтеся так, як комфортно»
- А як правильно одягнутися для такого виду спорту на воді?
- Як вам зручно, тобто тут усе від вас залежить. Хочете – одягайте шорти та верх від купальника, хочете – повністю у купальнику. Тут усе індивідуально та те, як кому комфортніше. Ми надаємо навіть гідрокостюми для повного комфорту і приємного катання для райдерів.
- А які є можливо застереження від вейкборду?
- Якщо сильно експериментувати чи не уважно слухати інструктора – це травмонебезпечний вид спорту, але на перспективу як і будь-який вид спорту. Для новачків все доволі просто і легко, максимум кріпатура на ранок дасть про себе знати. Тому я завжди, якщо бачу, що райдер (гість) от-от впаде – роблю швидкість менше або зупиняю систему, щоб зменшити траєкторію та швидкість падіння.
- Яка є перевага у вашому вейкпарку?
- Наша канатка для вейкбордингу найбільша по Україні. Наші хлопці зробили усе можливе, щоб наші сум’яни мали у кілька разів краще дозвілля за інших. В інших спотах робоча відстань 60-100 метрів, а у нас аж 120 метрів.
- Куди можна на сапах доїхати?
- Та куди вам хочеться за течією. Хтось переносить їх на інший бік, катаючись до тієї ж «Мануфактури», а хтось доїжджає до якоїсь точки й відпочиває на місці, хтось до Басів їде. Усе суто індивідуально. Єдине правило – це повернути сап після кінця оренди.
«Швидкість. Екстрим. Небезпека.»
- Яке є головне правило, якого потрібно дотримуватися, катаючись на воді?
- Потрібно завжди тримати баланс. У нас навіть є «балансборт», який дозволяє людям навчитися тримати рівновагу, щоб не злякатися на воді, а знати як діяти.
- З чим люди загалом катаються на сапах?
- З чим душа забажає: хтось бере алкоголь, хтось їжу, хтось домашніх улюбленців. Була дівчинка, яка принесла з собою кота, посадила його на сап та поїхала разом з ним.
- А що ж Вам найбільше подобається у вейкбордингу?
- Швидкість, екстрим, небезпека – усе оце. Якщо ви людина, яка любить екстрим – вам сюди.
- А як же інструктори можуть допомагати на воді?
- Це помилка багатьох – нас, інструкторів, на початку не слухають, намагаються боротися з системою, потім все ж таки починають слідувати інструкціям! Ми зчитуємо тіло райдера й одразу розуміємо, що вам треба для того, щоб: встати, розвернутися чи ще щось. Ми усе бачимо, пояснюємо. Тренер чи інструктор одразу розуміє, коли побачимо, що ви там зараз впадете й зменшуємо швидкість, щоб було не так боляче, підлаштовуючи під вас систему.
- З якого віку катаєте?
- З 6 рочків разом з батьками. В основному – це 10 років.
- Щоб Ви порадили людям, які чи бояться себе спробувати у цьому, чи не думали навіть?
- Якщо у вас є бажання – треба спробувати хоч раз. За бажання знаходиться усе: енергія, ресурси тощо. Ми живемо заради розвитку та емоцій, а не існування чи виживання. А емоція, у свою чергу, надихає та розвиває нас, хочеться відчувати щось нове кожного разу.
