Покататися на мотоциклах не маючи прав – можливо. Щоправда, не виїжджаючи на головну дорогу. Іван Гєйко – сум’янин, який захопився мотокросом і закохався у цей вид спорт, ставши засновником мотоквадро прокату, суддею національної категорії з мотокросу та президентом ГО мотоклубу «Pitbike Tokari».
«Pitbike Tokari» - сумська громадська організація, яка займається прокатом мотоциклів та квадроциклів. У своєму складі сумська мотошкола має мотоцикли французької фірми YCF та квадроцикли Kayo і Linhai. Навчають на них їздити вони за базовою схемою, однак вносячи корективи під кожного учня індивідуально. А для того, щоб орендувати техніку достатньо зателефонувати та записатися, маючи при собі паспорт.
- Як Ви взагалі почали займатися мотокросом?
- Я захоплювався мотокросом, але був звичайним глядачем. Однак, знаєте, бажання відчути швидкість «змушувало» мене спробувати цей вид спорту на собі. Я придбав пітбайк і під час наступних змагань одна команда запросила мене взяти участь. Попри відсутність досвіду, я погодився. Дебют був видовищним: я не впорався з керуванням і сильно впав, однак це не завадило мені прийти до фінішу третім. Після цього змагання я закохався у цей вид спорту.
- Як же почався Ваш бізнес?
- Усе розпочалося з невеликої ініціативи: група ентузіастів мотокросу зі мною у складі, вирішили побудувати власний мототрек для тренувань у Токарях. Ідея переросла у якийсь масштабний бізнес завдяки зустрічі з лідером аграрної партії Сумської області, Сергієм Карпенком. Наскільки пам’ятаю він підійшов особисто й запитав, що ж ми таке робимо. Ми пояснили й він не лише морально підтримав нас, а й надав значну технічну допомогу. Кожного місяця наш трек ставав все більшим, а мрія про проведення змагань – все більше здавалася реальною. Так і сталося, за підтримки Сергія Михайловича ми організували перший чемпіонат Сум з мотокросу та створили команду «Аграрна Сумщина».
- Ви розповідаєте, що вже була якась група ентузіастів, а все одно цікаво, хто ж став тим самим «каталізатором» Вашого руху у мотоспорті? Хто все ж зробив основний поштовх до створення свого бізнесу та так званого менторства?
- У мене був свій мототрек, ми активно займалися мотокросом та проводили змагання. Проте з часом виникла ідея створити школу мотокросу. А остаточно сформувалася ця думка після візиту відомого спортсмена Романа Морозова, який підтримав мою ініціативу. Згодом, коли до мене почали звертатися батьки з проханням організувати навчання для дітей, я зрозумів, що існує реальний попит на такі послуги. Тож пройшов курси тренера з мотокросу та розпочав роботу над реалізацією своєї ідеї.
- Як Ви зустріли 24 лютого? Які виклики постали після початку повномасштабної війни перед бізнесом?
- Насправді, дуже важко. До вторгнення у нас був невеликий вагончик, який служив нам так званим офісом, де зустрічали клієнтів, а уся мототехніка зберігалася у мене вдома. Після кожного прокату доводилося вручну переміщувати всю техніку, що було досить незручно. І, як і для всіх, війна внесла додаткові корективи в роботу бізнесу. Коли не було можливості повернутися до роботи – займалися гуманітарною допомогою. Роботу запустили аж у червні, коли клієнти почали дзвонити та замовляти.
«Ми вкладали в бізнес практично всі зароблені кошти…»
- Чи змінився попит на цей вид спорту?
- Попит дійсно знизився і я б сказав, що дуже сильно. Але ж потрібно розуміти, що страждає не тільки бізнес, а й уся країна. І це все не тільки через вибухи, а й тому, що з України виїхало багато дітей з матусями, поки їх батьки боронять країну від росіян. Кожна дитина та жінка, залишивши батька чи коханого в Україні молиться, щоб той повернувся живим.
- Якщо не секрет, у скільки Вам обійшлося відкриття власного бізнесу?
- Оцінити всі витрати на розвиток бізнесу досить складно, оскільки багато друзів і знайомих допомагали нам безоплатно. Найбільшими фінансовими проблемами стали кредити на придбання квадроциклів. Я довго вагався, але моя дружина завжди підтримувала мене і вірила в наш успіх. Її слова: «Я вірю в тебе, у тебе все вийде» – стали для мене справжнім джерелом натхнення. Ми вкладали в бізнес практично всі зароблені кошти, і, як показала практика, це було правильне рішення.
Стартовий капітал у розмірі приблизно 4000$ я вклав у придбання трьох пітбайків та екіпірування. Далі створили Instagram і почали розкручуватися. Велику роль зіграли знайомі, які сарафанним радіо почали ділитися з іншими про мотокрос через що люди почали йти майже одразу.
- Хто найчастіше звертається до Вас за послугами?
- У нас різнобічна клієнтська база. Це і діти, і дорослі. Якщо говорити про дітей, чому вони займаються цим, то це вже справа кожного. Однак це драйвовий вид спорту, видовищний. Саме у ньому діти стають дисциплінованими, фізично підготовленими та мужніми. Мотокрос закаляє не тільки фізично, а й морально.
- Які загалом послуги Ви надаєте? Чи є сезонність у попиті на різні послуги?
- Перш за все хочу сказати, що ми працюємо цілий рік без залежності від сезону. Взимку просто шипуємо колеса сталевими шипами на мотоциклах і займаємося далі. Загалом надаємо послуги з мото- квадро- прокату й маємо свою школу мотокросу. За потреби можемо відремонтувати техніку.
«Це не просто спорт – це можливість відчути свободу»
- Які найпоширеніші помилки допускають початківці? І що ж найважливіше у безпеці?
- Початківці вважають, що це легко і думають, що будуть робити якісь трюки вже на першому тренуванні. А потім, коли починають пробувати – розуміють, скільки ще потрібно працювати, щоб досягти результатів. З важливого у безпеці – це екіпірування. Ми усе надаємо: шолом, окуляри, захист тіла, рукавиці, наколінники, мотоботи.
- Які поради Ви б дали тим, хто хоче почати займатися мотоциклізмом?
- Якщо ви хочете – не бійтесь, спробуйте! Ви нічого не втратите, а лише знайдете: нові емоції, відчуття. Це не просто спорт – це можливість відчути свободу, адреналін та невловне задоволення від життя.
- І останнє питання – плани на майбутнє
- Моя головна мета – створити в Україні сучасний спортивний комплекс для мотокросу, який стане осередком для всіх любителів цього виду спорту. Мрію побудувати трек найвищого рівня, обладнати комфортабельні номери для відпочинку, облаштувати зони відпочинку та створити спеціалізований мотомагазин. Знаєте, щоб кожен перегонник України відчував себе в нашому комплексі, як вдома, і з радістю повертався сюди знову і знову. Все це стане можливим після завершення війни. Після нашої перемоги.
