Студентка Конотопського індустріально-педагогічного фахового коледжу Даша Стеценко створила композицію «Велична Україна», яка увійшла до Книги рекордів України як унікальний витвір. Дерев'яний герб розміром 75х50 см об'єднує зображення 24 областей і Криму, символізуючи єдність держави. Незважаючи на сирени та часті відключення світла, Даша завершила свій проєкт за майже півроку. Що надихало дівчину творити – дізнавалися наші журналісти.
— Розкажіть про себе. За якою спеціальністю навчаєтеся?
— Мене звати Даша Стеценко, живу в Конотопі та навчаюсь у Конотопському індустріально - педагогічному фаховому коледжі Сумського державного університету. Зараз на другому курсі за спеціальності «Інженерія програмного забезпечення». Перед вступом у коледж закінчила художню школу та зараз маю диплом. Мені дуже подобалось творити щось своїми руками, тому вирішила ходити в гурток «Творчий простір», який існує на базі нашого навчального закладу.
— Чому обрали саме цю спеціальність?
— Обирала ту, яка була ближче до душі. Дізнавалась багато про різні спеціальності найбільше сподобалась саме ця. Вже під час навчання почала цікавитись сферою ІТ технологій. Також думала навчатись на графічного дизайнера, але через військову ситуацію вирішила залишитись у рідному містечку.
— Як виникла ідея створення Герба «Велична Україна»?
— Загалом ідея була в тому, щоб створити щось таке що уособлювало в собі всі області нашої країни. Хотілося показати наскільки наша Батьківщина прекрасна. Кожна область має свою унікальність. Також намагались це зробити як культурну пам’ятку. Тому що багато пам’яток було окуповано або знищено під час війни. Тому ми вирішили зробити те, що буде завжди нагадувати про нашу незламність.
— Які матеріали ви використовували при створенні герба? Чому саме ці матеріали?
— Сам герб був вирізаний із дерева, оздоблений малюнками. Для створення орнаментів використовували фарбу, а для написів областей використовували техніку випалювання по дереву. Щодо матеріалів дуже сильно вагались, але дерево більш довговічне, тому зупинились саме на ньому. Хотілось, щоб робота залишилась надовго, а саме на дереві фарба буде триматись довговічно та зі своїм натуральним відтінком.
— Як постійні тривоги та відключення світла вплинули на Ваш робочий процес?
— Якщо чесно, то це дуже заважало процесу, особливо відключення світла. Були такі випадки, що світла не було більше ніж добу. Намагалась малювати вдень, але не завжди виходило. Найбільше відключень було взимку, тому потрібно було виходити із ситуації та малювати з ліхтариком.
— Чи є люди, які підтримували Вас під час створення роботи?
— У першу чергу завдячую своїм батькам та хлопцю. Вони весь час мене підтримували та надихали завершити незакінчене. Особлива подяка моїй наставниці – Нателлі Чумак. Вона дуже допомагала та вклала частинку себе у цю роботу. Хочу подякувати також моєму директору, який підтримує всі ініціативи студентів коледжу. Саме завдяки цим людям я маю такий результат.
— Як довго відбувався процес створення Герба «Велична Україна»?
Цей процес продовжувався близько пів року. Цей час було використано з користю, тому що раніше я ніяк би не могла закінчити його створювати. Кожен елемент займає свій час.
— Що символізують орнаменти, які ви обрали для кожної області України?
— Кожен орнамент, який обирався для Герба притаманний для наших областей. Тобто одна техніка вишивки притаманна для певної області. Це було зроблено для того, щоб кожна область мала свою асоціацію. Використали орнамент для того, щоб символізувати географічне розташування. Тому я намагалась у своїй роботі використати ще й нашу історію.
— Які моменти в роботі над «Величною Україною» були найбільш та найменш складними?
— Найбільш складним було зрозуміти, що саме я хочу бачити у цій роботі, на чому хочу звернути увагу. Було дуже багато різних варіантів для роботи, але те, що для мене по душі, виявилось, лише одне. Що стосується найбільш легкого, то це створити із всього матеріалу одну композицію.
— Що найбільше Вас надихало?
— У першу чергу мене надихала наша країна. Я загалом була у багатьох областях України та дуже подобалося всюди. Кожен регіон має свою родзинку, тому я хотіла це все відобразити у своїй роботі.
— Які були відчуття під час отримання нагороди від Книги рекордів України?
— Перше, що я відчула це, безперечно, був шок. Я була дуже здивована, що моя робота гідна такого рівня. Після здивування я вже заспокоїлась та відчула радість. Я зрозуміла, що всі мої старання та кропітка праця не були марними.
— Що для вас цей рекорд означає?
— Те, що я все ж таки змогла цього досягти. Мені здається, що це був такий собі поштовх до того, щоб я не зупинялась на цьому, а йшла далі. Відчуття, що я можу досягати таких вершин.
— Які наступні творчі проєкти або ідеї ви плануєте реалізувати після такого успіху?
— Дуже багато чого планується, вже є ті роботи, які в розробці, але це буде довга та плідна праця. Розкрию те, що подальші мої роботи будуть також пов’язані із моєю любов’ю до України.
