У селі Токарі Сумського району Валентина Карпенко відтворює слобожанський розпис – декоративну техніку, яка колись прикрашала оселі та побутові речі регіону. Художниця працює з традиційними мотивами, навчає цієї техніки дітей і дорослих та переконана, що народне мистецтво має звучати і сьогодні.
Слобожанський розпис тісно пов’язаний із локальною культурою та побутом. Про особливості цієї техніки, шлях Валентини Карпенко до неї та її бачення розвитку народного мистецтва на Сумщині - дізнавалися журналісти MistoSumy.
Народні розписи
Валентина Карпенко – художниця та викладачка мистецтва із села Токарі Сумського району. У своїй творчості вона звертається до традиційних напрямів народного декоративного мистецтва: самчиківського, слобожанського, таврійського розписів, а також працює в жанрі народної картинки.
У 2025 році майстриня почала глибше вивчати слобожанський декоративний розпис і активно працювати з цією технікою. Цей стиль сформувався на історичних землях Слобожанщини та відображав повсякденне життя, світогляд і побут місцевих жителів. У традиційних роботах часто зображували українські садиби, ліричні сцени з життя, жіночі постаті, птахів, мисливців і хатніх тварин.
«Мене зацікавив саме слобожанський розпис, адже я живу на Сумщині. Дізнавшись, що цією технікою колись працювали майстри на території нашої області, я вирішила створювати власні роботи, спираючись на цю традицію», – розповідає Валентина Карпенко.
Окремі зразки слобожанського розпису на Сумщині збереглися в різних громадах області. За словами художниці, приклади цього декоративного мистецтва трапляються в Охтирському, Тростянецькому, Роменському та Недригайлівському районах, а також у межах Сумського району.
Йдеться про старі скрині, предмети побуту та печі, оздоблені характерними орнаментами. Такі речі дають уявлення про мотиви й образи, які використовували народні майстри.
Особливості техніки та традиційні мотиви
Слобожанський розпис має свої технічні особливості. За словами Валентини Карпенко, під час роботи часто поєднують різні способи нанесення фарби.
«У слобожанському розписі роботу нерідко починають пальцями, вмочивши їх у фарбу, а згодом доповнюють зображення пензликами. Такий спосіб незвичний, але дає відчуття живого контакту з матеріалом», – говорить майстриня.
У традиційних роботах, виконаних у цій техніці, поширені рослинні й символічні мотиви. Серед них – барвінок, мальви, жоржини, волошки, кетяги калини, листя груші та дуба, птахи та образ «дерева життя». Ці елементи присутні й у сучасних роботах Валентини Карпенко.
Наразі художниця створила слобожанським розписом понад десяток авторських робіт і продовжує розвивати цей напрям.
«Тризуб мого роду»
Однією з важливих для себе робіт Валентина Карпенко називає картину «Тризуб мого роду», виконану у стилі слобожанського розпису. У центрі композиції художниця зобразила «дерево життя» як символ роду та безперервності поколінь. Поруч – глечик, що символізує джерело життя, а також птахи як уособлення добра, миру та злагоди.
За словами майстрині, квіткові мотиви передають красу української землі, а жовто-блакитна кольорова гама підкреслює зв’язок з Україною. Форма композиції нагадує герб і посилює символічний зміст роботи.
Картина посіла перше місце на міжнародному конкурсі з народних розписів та витинанки «Дерево життя».
Майстер-класи, школа та громадська ініціатива
Валентина Карпенко регулярно проводить майстер-класи зі слобожанського розпису для охочих. Вона також навчає цієї техніки дітей. Понад 40 років художниця працює викладачкою мистецтва у Токарівському ліцеї Сумського району. За цей час чимало її випускників обрали творчий шлях або пов’язали своє життя з мистецтвом.
Під час одного з майстер-класів, організованих майстринею, вдалося зібрати 2 тисячі гривень. Кошти передали на потреби Збройних сил України.
«Слобожанський розпис передає історію та дух нашого краю. Для мене важливо не лише працювати з цією технікою, а й ділитися нею з іншими», – говорить Валентина Карпенко.
У 2025 році Валентина Карпенко отримала звання Народного майстра. Її художні роботи ставали переможцями обласних, всеукраїнських і міжнародних виставок.
Нині художниця працює над розписом стародавньої скрині у селі Токарі Сумського району, де проживає. У планах – удосконалювати майстерність, брати участь у виставках та через майстер-класи знайомити жителів області з народним мистецтвом Сумщини.
