Майстриня з Конотопа Любов Передера випікає понад 30 видів тортів та інші десерти. У її асортименті короваї, капкейки, мусові тістечка, синабони, чизкейки, ескімо на паличках, імбирні пряники й навіть печиво з передбаченнями. Свою справу кондитерка розвиває вже багато років, і навіть війна не стала на заваді її натхненню.
Ми поспілкувалися з Любов’ю, щоб дізнатися, як вона почала свій шлях у випічці, що надихає її зараз і як війна вплинула на її роботу.
— Коли ви вирішили зайнятися випічкою професійно?
— Я завжди любила пекти, ще з дитинства. Після уроків у школі часто готувала для рідних: пиріжки, рулети, тортики. Моїм близьким це подобалося, але тоді це було лише хобі. Усе змінилося у 2014 році, коли я пройшла курси кондитерів і отримала диплом. Тоді й вирішила спробувати себе у випічці професійно.
— Як з’явилися перші клієнти?
— У 2015 році я почала пекти на замовлення. Спочатку кожен торт проходив дегустацію вдома — чоловік, син і донька мали сказати своє слово. Потім давала спробувати друзям, вони оцінювали. Якщо отримувала позитивні відгуки, пропонувала випічку клієнтам. Перших замовників знайшла через "сарафанне радіо": одним подобалася моя робота, і вони рекомендували мене іншим.
— Що саме Ви пропонуєте сьогодні?
— У мене понад 30 видів тортів: "Снікерс", "Наполеон", "Молочна дівчинка", "Естерхайзі" та багато інших. Роблю весільні короваї, мусові тістечка, синабони, капкейки, чизкейки, ескімо на паличках, імбирні пряники, печиво з передбаченнями. Замовлення бувають різні: від невеликих тортів вагою 500 грамів до багатоярусних на 15 кілограмів.
— Розкажіть про найцікавіші замовлення.
— У вересні цього року мене попросили виготовити імбирні пряники з символами Конотопа для гостей міста. Це були зображення вокзалу, коня, трамвая. Вийшло дуже оригінально. Ці пряники не лише роз’їхалися по Україні, а й вирушили до Франції. Такі замовлення завжди надихають.
— Як довго ви працюєте над одним тортом?
— Час залежить від складності. На невеликий торт можу витратити три години, а багатоярусний може зайняти до двох днів. Наприклад, на весілля доньки я пекла чотириярусний торт із живими квітами. Це зайняло два дні та 13 кілограмів продуктів. Але це була особлива робота — я вкладала туди всю душу.
— Що дає вам сили продовжувати працювати під час війни?
— Я з дитинства звикла все робити своїми руками. Дитяче хобі з випічки різноманітних тістечок з роками переросло у власну справу. За багато років у мене вже виробилася звичка постійно щось випікати для своєї сім'ї або ж для людей.Мої вироби їдуть до різних куточків України, навіть на Донбас. А ще я печу для хлопців із ЗСУ — це мій спосіб подякувати їм за нашу свободу. Людям подобаються вироби, зроблені моїми руками. І саме це дає мені сили не полишати власну справу навіть і під час війни.
Авторка: Оксана Кирʼян
