У районі Добровільної в Сумах, неподалік від школи, видніється приміщення, до якого ведуть тактильні смуги. Це майбутній інклюзивний спортзал, який буде відкритий для всіх категорій населення. Будівництво об’єкта в процесі, його планують завершити у вересні 2025 року. Реалізація спортзалу тривала понад сім років і зіштовхнулася з багатьма бар’єрами — байдужістю влади, бюрократією, пандемією та повномасштабним вторгненням.
Історія цього простору стала прикладом того, як важко втілюються ініціативи безбар’єрності на місцях та системних проблем у підходах до створення інклюзивного простору.
Як один район Сум став осередком інклюзивних проєктів
Мікрорайон Добровільна в Сумах отримав свою назву від головної вулиці. Це компактна частина міста з приватними будинками, де є школа, садок, бібліотека і магазини. Тут зосереджено кілька інклюзивних ініціатив. Деякі з них стали першими на Сумщині, інші ще реалізовуються. Вони охоплюють інфраструктуру освіти, культури, спорту й реабілітації. Усі вони об’єднані не лише розташуванням, а й тривалою послідовністю спроб громади створити безбар’єрний простір.
У 2015–2020 роках Дмитро Наталуха представляв у міській раді округ, до якого входив й район Добровільної. Саме на цій території він ініціював перші інклюзивні проєкти, зокрема будівництво ліфта у навчальному закладі.
У 2018 році у Сумському навчально-виховному комплексі №16 збудували інклюзивний ліфт. Він став першим на Сумщині. На реалізацію цього проєкту кошти збирали всією громадою. Оскільки тодішні очільники Сумської міськради були не зацікавлені у фінансуванні. Ціна реалізації проєкту на той час становила понад 2 мільйони гривень.
«Коли я прийшов до екс-мера Олександра Лисенка та його заступника Володимира Войтенка, вони не підтримали мою ідею будувати ліфт за кошти місцевого бюджету. Хоча цей навчальний заклад належить міськраді. Мені тоді відповіли, що за ці гроші можна встановити пластикові вікна ледь не у всіх школах. Тож я почав шукати фінансування у бізнесу. Мені допомогли місцеві підприємці, зокрема Володимир Заєць, директор АТ «Технологія». І з його підтримки ми вже оголосили збір, зробили розголос. Тоді вже проєкт підтримав і сумський бізнес, і містяни, і меценати з Європи, і навіть італійський кардинал Крешенціо Сепе. Також надала фінансування облрада», - говорить Дмитро.
Згодом, після початку реалізації, місто все ж виділило частину коштів — 450 тисяч гривень.
«Я у них тоді спитав: вам не соромно, що платники податків, іноземці й облрада беруть участь у цьому проєкті, а міськрада — ні?»
Після завершення проєкту в інклюзивних класах НВК №16 значно зросла кількість учнів. За словами Дмитра, до запуску ліфта їх було 9, а наприкінці каденції — вже майже 30.
Цей досвід став основою для подальшої роботи громадської організації «Добро перемагає», яка бере на себе початкові етапи інклюзивних проєктів — від ідеї та концепції до виготовлення проєктно-кошторисної документації. Після цього ініціативу можуть “підхопити” органи влади або донори.
«Під час втілення цього проєкту я познайомився з багатьма людьми. І сам проєкт мені дуже сподобався і результат від його втілення. Коли я побачив радість дітей, які змогли скористатися ліфтом, це мене надихнуло надалі думати про втілення схожих проєктів. Бо коли ми починали будувати ліфт, там в інклюзивних класах навчалося 9 дітей, а коли вже моя депутатська каденція підходила, там було близько 30 дітей. Найбільша кількість в Сумах», - говорить Дмитро Наталуха, засновник ГО "Добро перемагає".
Барʼєрні 7 років на шляху втілення проєкту з безбарʼєрності
Наступним проєктом стало створення інклюзивного спортзалу поблизу НВК №16. Майбутній спортзал команда ГО "Добро перемагає" вирішила побудувати на місці старої закинутої котельні. Реалізацію проєкту розпочали у 2018 році. Він мав на меті створити безбар’єрний простір, де кожен, незалежно від віку, фізичних чи ментальних особливостей, міг би займатися спортом, проходити реабілітацію або просто активно проводити дозвілля.
Однак втілення цього проєкту було непростим. Першою стала відмова міської влади профінансувати проєкт: за словами Дмитра Наталухи, тоді чиновники послались на відсутність коштів.
Тож ГО «Добро перемагає» знову оголосила публічний збір. Історія отримала розголос, і вже за кілька днів вдалося зібрати 50 тисяч гривень. Після цього міський голова скликав сесію, на якій депутати погодили фінансування — близько двох мільйонів гривень.
«Мабуть, не захотіли, щоб історія з ліфтом повторилася», — припускає Наталуха.
Здавалося б, історія мала всі шанси стати ще одним прикладом сталого розвитку інклюзивності в Сумах. Але менш ніж за рік будівництво зупинилося. Підрядник не встиг повністю освоїти кошти, і процес фактично припинився.
«Встигли обшити, утеплення зробити зовнішнє — і не закрили це все», — розповідає він.
У 2020 році ситуацію ускладнила пандемія COVID-19: карантин, урізання державних видатків та неможливість провести новий тендер на продовження робіт. Так проєкт знову опинився “на паузі”.
Упродовж наступних чотирьох років спортзал так і не вдалося добудувати. Через зупинку будівництва приміщення почало руйнуватися.
«2020-й, 21-й, 22-й, 23-й, 24-й — усе розлізлося, згнило, всередині зʼявилася пліснява, бо температура була мінусова. І те, що тоді вклали — фактично пішло в нікуди», — згадує Дмитро Наталуха.
Дмитро Наталуха вирішив знову звернутися до влади.
«Ми зустрічалися з Володимиром Артюхом (очільник Сумської ОВА з квітня 2023 по квітень 2025 років. — авт.). Я пояснив, що цей проєкт зараз ще більш актуальний. Тепер мова не лише про інклюзивність у класичному сенсі. У нас уже тисячі людей з інвалідністю, набутою внаслідок війни. Ми запізнюємося. Ми не маємо часу просто “подумати, чи виділяти кошти”», — каже він.
У липні 2024 року Департамент інфраструктури Сумської міської ради оголосив тендер на реконструкцію приміщення майбутнього інклюзивного спортзалу. Переможцем конкурсу стало ТОВ «РУДНІКС». Сума проєкту зросла більш ніж у чотири рази: тепер вартість інклюзивного простору становить майже 8,2 мільйона гривень. Завершити реконструкцію планують до 30 вересня 2025 року. У 2024 році виконавець освоїв майже мільйон гривень, ще майже мільйон фінансування має отримати цьогоріч.
Наприкінці травня журналісти MistoSumy відвідали майбутній спортзал. На обʼєкті працювали троє працівників, які виконували фасадні роботи. Всередині вже були прокладені комунікації та зашпакльовані стіни. Вхід до будівлі облаштовано тактильними смугами.
Інші проєкти
Команда ГО «Добро перемагає» продовжує допомагати втілювати в Сумах інклюзивні проєкти, які поступово перетворюють мікрорайон Добровільна на перший у місті приклад цілісного безбар’єрного простору.
У травні 2025 року ГО «Добро перемагає» разом із міжнародною організацією Save the Children реалізували проєкт кімнати для водних процедур у Сумському багатопрофільному навчально-реабілітаційному центрі №1. У центрі навчаються та проходять реабілітацію діти з інвалідністю.
У 2024 році ГО «Добро перемагає» власним коштом замовила проєктно-кошторисну документацію для реконструкції аварійного пандуса у бібліотеці-філії №4. Готовий пакет документів Дмитро Наталуха передав до відділу культури міської ради, що опікується бібліотеками, із пропозицією закласти у бюджеті 2025 року 159 тисяч гривень на капітальний ремонт.
Спочатку жодної реакції не було. За словами Дмитра Наталухи, довелося звертатися на найвищий рівень — до прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, першої леді Олени Зеленської та Уповноваженої з безбар’єрності. Після цього ситуація змінилася: з Києва надійшли сигнали, і вже незабаром місцева влада визнала важливість ініціативи та погодила фінансування.
У травні 2025 року почалося будівництво. Проте в процесі реалізації з’ясувалося, що навіть за наявності проєкту важливо консультуватися з фахівцями. Він звернувся до Євгенія Свєта, експерта з питань безбар'єрного середовища, який надав йому рекомендації.
«Ми зробили візуалізацію з пандусом, який мав один поручень з лівої сторони. А треба, звісно що, два, бо такий пандус не вирішує питання доступу для людини, яка, наприклад, має ампутовану ліву руку. Це вже барʼєр. І ось такі, здавалося б, очевидні речі ми можемо не помітити, бо не маємо експертності. Тому я звертаюся обовʼязково на початковому етапі реалізації проєкту і під час його втілення до фахівців», — пояснює Дмитро Наталуха.
Після коментарів експерта проєкт доопрацювали. Цей випадок став відповіддю на питання, чому важливо не просто будувати, а залучати фахівців, аби простір справді був інклюзивним і функціональним.
Безбарʼєрність не для “галочки” - чи наблизиться ще один мікрорайон у Сумах до інклюзії
У грудні 2024 року при виконавчому комітеті Сумської міської ради створили Раду безбар’єрності. Нещодавно вона повідомила про плани збудувати в Сумах 4-кілометровий безбар’єрний маршрут: від ТЦ «Атріум» на проспекті Михайла Лушпи до Департаменту соціального захисту населення на вулиці Харківській.
Такі маршрути почали активно створювати в різних містах України у межах державної програми «Рух без бар’єрів». Ідея полягає в тому, щоб зробити вулиці зручними для всіх: з низькими бордюрами, нормальними тротуарами, комфортними зупинками громадського транспорту та безпечними переходами.
Український експерт з питань безбарʼєрного середовища Євгеній Свєт до реалізації таких маршрутів ставиться скептично:
«З точки зору свого досвіду, я не вірю в реалізацію цієї програми. Розглянемо на прикладі Сум. Я робив обстеження одного із маршрутів в центрі міста. Щоб зробити безбар’єрний маршрут у Сумах, треба перебудувати все. Просто все. Це не косметичний ремонт, а капітальні реконструкції: ширина тротуарів, покриття, нахили, зупинки транспорту, світлофори, переходи. І це все великі інвестиції. Навіть якщо формально “з’єднати” точку А з точкою В - коштів на це просто немає».
Євгеній Свєт пояснює, що зараз проєкти зі свторення безбарʼєрних маршрутів зіштовхуються одразу з кількома великими проблемами:
- Порушення будівельних норм. Тротуари занадто вузькі, нахили - небезпечні, а переходи та зупинки не пристосовані для маломобільних груп. Без капремонту не обійтися.
- Недоступні кінцеві точки. Навіть якщо маршрут технічно облаштований, він не має сенсу, якщо веде до місць, які залишаються бар’єрними.
«Якщо ти дійшов до ЦНАПу, а пандус — крутий і небезпечний, то в чому сенс?» — пояснює Євгеній Свєт.
- Відсутність єдиного координування. Один безбар’єрний маршрут часто проходить через території, що перебувають у веденні різних балансоутримувачів: департаментів, ЖЕКів, управлінь транспорту, приватних структур. У кожного свої бюджети, бачення, підпорядкування.
«На відстані 300 метрів у Києві - п’ять різних балансоутримувачів. Це дуже важко. А якщо немає когось одного, хто координує і контролює весь маршрут - виникає набір фрагментів, а не цілісна система», — каже Євгеній.
- Ще одна перешкода — хаотичне паркування й зайві конструкції на тротуарах.
«Навіть якщо маршрут зроблено за всіма нормами, достатньо однієї автівки, припаркованої на тротуарі - і це вже не безбар’єрний простір. Те саме стосується стовпчиків чи півкуль, які часто встановлюють без урахування доступності», - пояснює Євгеній Свєт.
Експерт наголошує, починати варто з залучення фахівців:
«Архітектори - це ті, хто мають знати норми ДБН. Якщо цього не знають - треба переглядати кваліфікацію. У громадах є спеціалісти, просто їх треба знайти й навчити».
На його думку, кожна громада, яка хоче реалізувати безбар’єрний маршрут, має насамперед визначити відповідальну людину чи структуру, яка координуватиме всі етапи: від проєктування до експлуатації. Інакше навіть найкращі наміри так і залишаться «для галочки».
Ця публікація була підготовлена в рамках проекту «Посилення стійкості медіа
в Україні», який реалізується Фондом Ірондель (Швейцарія) та IRMI,
Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом
«Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity). Висловлені погляди є виключно
поглядами авторів і не обов'язково відображають позицію ФОНДУ ІРОНДЕЛЬ
або IRMI.
