«Це не просто кохання, а космічний зв’язок - ми однаково відчуваємо й думаємо. Я знаю, що він живий і подзвонить», - каже Наталія Сушко. Її чоловік, військовослужбовець 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Роман Сушко, зник безвісти на Донецькому напрямку.
Востаннє Наталія бачила Романа після їхнього весілля. 30 квітня чоловік перестав виходити на звʼязок. З тих пір про нього нічого невідомо. Наталія та Роман познайомилися в притулку для тварин, обидва зооволонтери.
«Притулок - це якесь доленосне для мене місце, тому що він і мене змінив, і життя моє дуже сильно змінив. Тут зустріла свого Романа», - говорить Наталія.
Тоді Наталія займалася організацією вигулу собак та заходів для відвідувачів. Роман же будував вольєри та робив фізичну роботу. Як кажуть волонтери, був «руками» притулку, яких часто бракує.
Згадуючи першу зустріч з Романом, Наталя потирає плечі:
«В мене аж мурашки побігли. Я ніколи не вірила в долю. Але це не кохання, а космічний звʼязок у нас, бо ми один одного відчуваємо. У нас навіть думки наче однакові. От зараз я відчуваю, що він живий. Я знаю, що так воно і є, тому що мої відчуття щодо нього ні разу мене не підводили».
Зустріч у день весілля
Разом пара з грудня 2023 року. Цьогоріч у квітні вони вирішили одружитися. На розпис молодята прийшли в спортивних костюмах.
«Ми пішли у спортівках. Раніше я ніколи не розуміла людей, які так одружуються, але тоді сукня чи банкет були не головними. Ми просто розписалися, а ввечері відсвяткували з родиною. Без шуму – навіть друзі та знайомі про це не знали. Для мене весілля – це особисте, інтимне, те, як я вирішила будувати свою родину», – згадує Наталія.
У березні Роман отримав поранення та контузію, він перебував на лікуванні та реабілітації. Коли його стан стабілізувався, пара вирішила розписатися. Заяву закохані подали через Дію, скориставшись послугою «Шлюб за добу». 1 квітня пара одружилася. Після весілля Роман відмовився від відпустки за сімейними обставинами й одразу повернувся на фронт.
«Він розумів, що йому треба повертатися і служити, бо там активні бойові дії та його побратимам потрібна допомога», – каже Наталія.
Коли зв’язок обірвався
Роман Сушко став на захист Батьківщини у лютому 2024-го. Півтора року військовий служив на різних напрямках – Сумський, Купʼянський та Донецький.
30 квітня 2025 року Роман Сушко зник безвісти разом зі своїм побратимом. Відтоді Наталія не має жодної інформації про те, що сталося і де Роман зараз. Після зникнення військовослужбовців через деяких час розшукував український розвіддрон, проте жодних слідів виявлено не було.
За словами Наталії, командування, цивільно-військове співробітництво та координаційний штаб постійно на звʼязку з жінкою і надали всю наявну інформацію. Проте, це дало лише змогу змалювати можливий розвиток подій.
«Я сподіваюся на полон. Я вірю, що він живий і що він повернеться, тому буду боротися за його повернення до останнього»
Мрії, що чекають на втілення
«Він сильний сам по собі, сильний духом. А ще Роман дуже чесний. Він спокійно скаже правду, якою б вона не була. Я знаю, що йому можна довіряти. Він завжди дотримує своїх обіцянок. Навіть якщо це якась дрібниця - він обов’язково стримає слово та зробить», - розповідає Наталія.
Ще до весілля пара обговорювала ідею власної справи — дитячого магазину. Попри війну, мрія нікуди не зникла, просто відклалася до мирного часу.
«Ми обережно про це мріяли, тому що війна. Роман казав, що після того, як війна закінчиться, він не планує продовжувати військову службу. Тобто він пішов служити, щоб допомогти країні захиститися. А ось як тільки війна закінчилася, ми планували втілити в життя свою ідею. Навіть локацію для магазину придивлялися», - згадує жінка.
Під час служби Роман зрідка бував вдома. Та коли мав вільний час, присвячував його притулку. Пара разом проводила час, допомагаючи тваринам.
«Роман дуже добрий. Це мабуть тому, що люди, які працюють з собаками не можуть бути поганими чи злими людьми. Тому ми продовжували свій шлях у волонтерстві. І хоч Рома не міг так активно допомагати притулку, він все одно був тут зі мною кожну вільну хвилинку і нас це абсолютно влаштовувало», - каже Наталія.
Він ділився і планами про власне житло для сім’ї, розповідав, як хотів би облаштувати інтер’єр.
«Кожну копійку, що залишалася, він відкладав на квартиру. Ми жили в орендованій, а його пріоритетом було мати власну нерухомість. Це, мабуть, його головна мрія. Роман дуже сімейний, для нього родина завжди була на першому місці», – додає дружина.
На Романа Сушко чекає також його мати. Вона бере участь в акціях на підтримку військовополонених та безвісти зниклих, які проводять в центрі Сум. Дружина та матір щоразу виходять на них разом, тримаючи в руках портрет Романа.
«Я дуже за нею хвилююся, щоб здоров'я її витримало це все, щоб вона змогла спокійно його дочекатися. Для нього мама – це все світ його, він дуже її любить», - говорить Наталія.
Жінка додає, що після повернення Романа додому, вона не припинить виходити на підтримку військовополонених:
«Я буду ходити на акції, тому що я знаю, як це боляче. І я буду підтримувати дівчат, які борються далі»
Життя на паузі
Дізнавшись про зникнення чоловіка, Наталія відчула, що її життя зупинилося:
«Здавалося, що все було в руках, але в одну мить це розбилося. Зникли плани, мрії, сенс»
Син Наталії вірить, що «дядя Рома» перебуває на службі й не має змоги телефонувати. Для матері головне зберегти психологічний спокій дитини і не показувати власних сліз. Щоб триматися, Наталія зосереджується на діях: допомагає бригаді чоловіка, бере участь в акціях, займається пошуком через офіційні структури та організації.
«Або я працюю та дію, або впадаю у стан, з якого важко вийти»
Велику підтримку жінка знаходить серед тих, чиї рідні також зникли безвісти або перебувають у полоні.
«Ми розуміємо одне одного без слів», - каже вона.
Разом вони виходять на акції та допомагають одне одному в пошуках. Попри зовнішню активність, жінка визнає - її життя зараз на паузі. Поїздки, відпустки, навіть дрібні плани на майбутнє відкладаються до того дня, коли Роман повернеться додому.
«Поки його немає, для мене немає й життя», – тихо каже Наталія.
