Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» наголошує на важливості участі жінок у процесах миру, безпеки та післявоєнного відновлення. В Україні її принципи впроваджуються на національному та місцевому рівнях через комплекс ініціатив: супровід і підтримку різних категорій населення, навчальні та реабілітаційні програми, психологічну допомогу, протидію насильству та просвітницькі заходи для громад.
Про практичну реалізацію Резолюції на Сумщині розповідає Ярослава Корнієнко, фахівчиня з супроводу ветеранів.
Фахівці з супроводу ветеранів допомагають тим, хто повернувся з війни, і їхнім родинам адаптуватися до мирного життя. Вони надають комплексну підтримку: від індивідуального супроводу та інформаційних консультацій до координації з державними службами. Фахівці пояснюють права, допомагають з оформленням документів, організовують психологічну підтримку й сприяють взаємодії з системами соціального захисту, охорони здоров’я та реабілітації.
«Найголовніше — бути поруч, коли людина не знає, з чого почати», — говорить Ярослава Корнієнко.
«Резолюція 1325 — це про рівні можливості й підтримку кожного»
«Резолюція 1325 — це орієнтир, який показує, що допомога ветеранам і ветеранкам має бути не фрагментарною, а системною — від моменту повернення до повної інтеграції в громаду, — говорить Ярослава Корнієнко. — Йдеться про рівність можливостей, реабілітацію, про право кожного, незалежно від статі, на захист і самореалізацію».
За її словами, громади дедалі частіше впроваджують програми реабілітації та відновлення.
«Раніше про це майже не говорили, — каже вона. — Тепер у громадах з’являються центри, програми, психологічна допомога. Це означає, що ставлення до ветеранів і ветеранок поступово стає більш усвідомленим».
Відновлення та психологічна реабілітація
Окрім ветеранок і ветеранів, Ярослава Корнієнко часто супроводжує родини військовослужбовців, рідних військовополонених і зниклих безвісти.
«Це люди, які живуть із досвідом втрати, довгої розлуки, потреби знову звикати до побуту й взаємодії з суспільством вже з новим досвідом, — пояснює вона. — І майже кожен із них потребує підтримки».
Доступність ментальної підтримки та реабілітації — один із принципів, закладених у Резолюції 1325.
На Сумщині ця система поступово розвивається: в області діють державні програми у сфері ментального здоров’я, ініціативи громадських організацій, а також упроваджуються відповідні практики в комунальних закладах.
«Є державні програми, наприклад “ReStart Свідомості” або центри життєстійкості, працюють ініціативи громадських організацій — “Дівчата”, “Життєстійкість”, “Інтелект Сумщини”, а також комунальні заклади, як “Ветеран PRO: Сумщина”, — розповідає Ярослава Корнієнко. — Вони поєднують психологічну підтримку з навчанням і реабілітацією: це групові заняття, арттерапія, спортивні активності, консультації фахівців. Люди не просто отримують допомогу — вони знову повертаються до спільноти, вчаться говорити про свої емоції, підтримувати одне одного. Я спілкувалася з ветеранками — вони вже знають, куди звертатися, щоб отримати психологічну допомогу. Це гарна тенденція: ментальна підтримка для жінок стає дедалі доступнішою — і на державному рівні, і в громадах, і через громадські ініціативи. Головне, щоб вона залишалася системною й постійною».
Також на Сумщині організовують виїзні кемпи для ветеранок, ветеранів і їхніх родин. Такі заходи поєднують арттерапію, тілесні практики, заняття спортом та спілкування у безпечному середовищі.
«Цьогоріч ми їздили в Полтавську й Львівську області, — розповідає Ярослава. — Люди стають більш відкритими. Такі заходи можуть дуже допомогти, адже поруч є розуміння і підтримка».
Партнерство, гідність, розвиток
Після повернення зі служби жінки потребують можливостей для відновлення і розвитку.
Навчання, перекваліфікація та започаткування власної справи допомагають їм легше адаптуватися до мирного життя й відчути впевненість у собі.
На Сумщині діють програми фінансової підтримки ветеранок, гранти на розвиток бізнесу та освітні курси.
«Мені подобається, що жінки стають активнішими, — каже Ярослава Корнієнко. — Вони беруть участь у навчаннях, відкривають бізнеси, шукають себе. Це і є реальне втілення Резолюції 1325».
Водночас фахівчиня визнає: ветерани та ветеранки все ще стикаються з труднощами у працевлаштуванні:
«Є державні програми перекваліфікації, вони працюють. Але роботодавці не завжди готові брати ветеранів на роботу. Потрібні реальні стимули й розуміння, що ці люди можуть і хочуть працювати».
За словами Ярослави, важливо, щоб підтримка ветеранів і ветеранок ґрунтувалася на рівноправності й повазі:
«Люди, які пройшли війну, мають відчувати себе не об’єктами допомоги, а повноправними громадянами з правом на розвиток, доступність і гідне життя»
Матеріал створений у рамках комунікаційної кампанії «1325 зміцнює країну» за підтримки урядів Британії, Нідерландів та Канади і за сприяння Урядової уповноваженої з питань гендерної політики та Українського Жіночого Фонду.
