39-річна Тетяна Борзих живе у селі Землянка Шосткинського району. У 2019 році вона залишила роботу у престижному ресторані в Києві й повернулася додому, у рідне село в самій глибинці Сумщини.
До найближчого районного центру міста Глухів звідси 27 кілометрів, а автобус ходить лише двічі на тиждень. В Землянці сьогодні проживає 180 людей, роботи для жінок та чоловіків тут зараз немає. Але Тетяна не злякалася труднощів сільського життя й вирішила створити у селі власний унікальний музей.
"Мене надихнула моя землячка, яка жила у нашому селі більше 100 років тому, - розповідає Тетяна Борзих. Це відома дослідниця українського фольклору, громадська діячка та етнографиня Пелагея Бартош (роки її життя 1833 - 1904 ). Вона впорядковувала колекції писанок, українських вишитих рушників та хусток. Також Пелагея Бартош досліджувала старовинні весільні обряди. І я подумала про те, що якщо моя славнозвісна землячка у 18 столітті активно займалася етнографічною справою на Сумщині, то і я сьогодні зможу продовжити її справу".
Як з’явився музей у Землянці
Ідею про створення свого власного музею Тетяні Борзих вдалося втілити в життя у 2019 році. Музей жінка облаштувала у старому будинку в селі, який знаходиться поруч із будинком, де вона проживає. Тут Тетяна разом з мамою зробила ремонт, після чого почала збирати сюди різноманітні старовинні експонати.
У музеї зібрані вишиті українські рушники, сорочки, хустки, картини та корсетки від наших бабусь та прабабусь, старовинний посуд, а також різноманітні старовинні речі побуту жителів Сіверщини минулого століття.
"Також я зібрала та розмістила у своєму музеї 25 старовинних весільних обрядів жителів села Землянка, - говорить Тетяна Борзих. Ці обряди проводили мої земляки на своїх весіллях більше 100 років тому. Тут і як у давнину проходило сватання, і як колись запрошували на весілля, і як на весіллі гості дарували подарунки молодятам, і як продавали молоду, і як ділили весільний коровай та багато інших весільних обрядів. Цікавим є той факт, що весілля у нашому селі в давнину розтягувалось на місяць - півтора".
Обіконниці на вікнах і старі печі
Тетяна Борзих дослідила і обіконниці (лиштву) на вікнах будинків села Землянка. Після цього жінка власноруч виготовила листівки із зображеннями обіконниць будинків свого села та розмістила їх у своєму музеї.
Також етнографиня пройшлася по селу і сфотографувала старі печі у старих хатах. Після цього жінка провела у соціальній мережі Фейсбук прямий ефір, у якому розповіла про старовинні печі жителів села Землянка.
"Я так само, як колись Пелагея Бартош, із задоволенням досліджую свій рідний край, - говорить Тетяна Борзих. Розпитую у старожилів села, як їм тут жилося 50 років тому. І люди мені розповідають про те, як вони у радянські часи працювали у колгоспі, як їх всіх змушували колись вступати до лав комсомольської організації та якими насправді були комуністи".
Etno Heart Prostir і старовинні рецепти
Свій приватний музей Тетяна Борзих назвала Etno Heart Prostir - маленьке серце великої етніки. Жінка досліджує і старовинні страви жителів свого села.
Вона знайшла та розмістила у музеї стародавні рецепти виготовлення з конопляного борошна пряників та домашньої локшини. А ще тут є старовинний рецепт закваски на хмелю для випікання домашнього хліба, рецепт випічки хліба на дубовому листі та рецепт вареників із сушеними грушами.
"Люблю музей як частину свого життя, - каже етнографиня. Це простір творчості, де можна старовину модернізувати і взяти з собою додому як знання, виріб, спогад чи відчуття. Я маю на меті показати гостям як осучаснювати спадщину, відкривати цінність і легкість надбань минувшини."
Про власний унікальний музей Тетяна Борзих розповідає всім бажаючим на своїх сторінках у соціальних мережах Фейсбук, Інстаграм та Ютуб.
