Виставка презентує відреставровані за останні роки експонати різних фондових груп і категорій складності, які охоплюють період від XVII до початку ХХ століть
Виставка презентує відреставровані за останні роки експонати різних фондових груп і категорій складності, які охоплюють період від XVII до початку ХХ століть
На виставці представлені твори, відроджені в Харківській філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України, з яким музей активно співпрацює. Це близько п’ятдесяти зразків образотворчого (іконопис, живопис, скульптура) і декоративно-ужиткового мистецтва (західноєвропейський фарфор, український фаянс XVIII ст., українське гутне скло, унікальні французькі гобелени, старшинська вишивка, елементи жіночого вбрання XVIII ст., що походять з колекції Оскара Гансена).
У Сумському обласному художньому музеї працюють реставратори темперного й олійного живопису (П. Кишенюк), кераміки та скла (В. Ярмак), тканин (Н. Гудилко). Їх професійна діяльність пов’язана із відродженням української ікони («Богоматір Печерська зі Свв. Антонієм, Феодосієм та Свв. Великомучениками Іоанном Воїном і Варварою», Охтирська ікона Божої Матері, тощо), західноєвропейського фарфору, фаянсу Києво-Межигірської фабрики, а також – рушників.
Студентами Харківської державної академії дизайну та мистецтв відновлено експозиційний вигляд ікон кін. XVIII – поч. ХХ ст. («Благовіщеня», «Успіня Божої Матері», «Св. Євфимій Суздальський», Озерянська ікона Божої Матері, «Свв. Олена та Іоанн Хреститель», Корсунська ікона Божої Матері).
Попри всі обмеження, пов’язані з пандемією, музей зберігає, реставрує та вивчає свою спадщину.
Довідково
Реставрація і консервація – складові процесу збереження для нащадків пам’ятників матеріальної культури людства, що, у свою чергу, є головною функцією кожного музею.
З історії музейної реставрації відомо – перше обстеження колекції проведено в евакуації видатним реставратором Третьяковської галереї С. Чураковим ще в 1944 році у Новосибірську під час Другої світової війни. Починаючи з 1960-х років окремі полотна були відновлені у Всесоюзному науково-реставраційному центрі ім. І.Е. Грабаря (Москва).
Систематична консерваційно-реставраційна робота в закладі розпочалася з 1980-х років. Саме тоді у штатному розкладі з’явилися перші реставратори з кераміки та живопису (В. Шкарупа та І. Волчек). Частина великих і пошкоджених часом ікон відновлювалася на кафедрі реставрації у Київському художньому інституті (нині – Київська академія образотворчих мистецтв і архітектури), а до музею на запрошення приїздили провідні фахівці з Київського науково-дослідного центру – С. Кулаков, В. Цитович та А. Яценко, які зробили обстеження всієї колекції живопису, іконопису, графіки. Тоді ж проведено реставраційні роботи великих живописних картин західноєвропейського та вітчизняного мистецтва, що знаходяться в постійній експозиції: «Суд Париса» Л. Джордано, «Жертвоприношення Авраама» Ф. Солімена і «Нагорна проповідь» В. Маковського.
