Повномасштабна війна змусила багатьох переглянути свої погляди, у тому числі і на вибір імені для своєї дитини. Вже можна помітити тенденцію популяризації староукраїнських імен. Вже нікого не здивує Стефанія, Мирослава чи Остап. Але чи дійсно так називали наших пращурів? Ми вирішили дізнатися, які імена були популярними в історії Сумщини.
Журналісти MISTOSUMY.com поговорили з Сергієм П’ятаченко, головою Сумської обласної організації Національної спілки письменників України. Ми дізналися, які ж імена були популярними більше 100 років тому у Сумській області та українців загалом – читайте далі у матеріалі.
Імена найперших мешканців Сумщини
Заглянемо до «Переписної книги Сумського полку» за 1691 рік та познайомимося з іменами, які ж носили перші жителі Сумщини. Ці імена не лише дають нам уявлення про те, як називали дітей у ті часи, але й розкривають певні аспекти життя та вірувань тогочасних людей.
Серед найпоширеніших імен того часу зустрічаємо:
- Чоловічі: Ничипор, Стецько, Матвій, Мартин, Пилип, Фесько, Ігнат, Іван, Остап, Петро, Андрій, Назар, Клим, Михайло, Хведор, Кузьма, Кирик, Андрушко, Яцько, Дацько Семен, Ярема, Марко, Улас, Хвесько, Мисько, Трохим, Харко, Кость, Василь, Роман, Савка, Панас, Никифор, Лук’ян, Мартин, Лесько, Грицько, Панько, Яков, Хома, Степан, Артем, Каленик, Євтух, Дацько, Северин, Онопко, Демян, Устим, Антон, Кондрат, Левко, Іляш, Гаврило, Дмитро, Гараско, Лаврін, Юрко, Тимош, Юхим, Пасько, Савка, Омелько, Корній, Макар, Борис, Сидор, Давид, Прокоп, Євтух, Корній, Гордій, Сергій.
Наприклад, серед чоловічих імен багато таких, що походять від імен святих (Іван, Михайло, Петро, Андрій, Микола), що свідчить про значний вплив релігії на життя людей.
- Деякі імена мають слов'янське коріння, підкреслюючи зв'язок з прадавніми традиціями. Інші ж (Хвесько, Мисько, Трохим) є зменшувальними формами від більш офіційних (Федір, Микита, Єфрем), що дає нам уявлення про те, як люди зверталися один до одного в побуті, - розповідає Сергій.
Традиція імен, що існує в Україні сьогодні, сягає корінням у часи середньовіччя. Її основа – це християнські імена, запозичені з давньоєврейської, грецької та латинської мов. У ті часи існувала як така собі традиція надавати подвійні імена – народного (язичницького) та християнського варіанту, як ми вже зазначали вище.
Наприклад, князь Володимир Мономах мав християнське ім’я Василь, а князь Ігор Святославич, відомий своїм невдалим походом на половців, мав ім’я Георгій. Разом з тим, у літописах зустрічаємо й дохристиянські імена: Мал, Нечай, Ждан, Зуб, Путило, Горинь. Поряд з ними бачимо й християнські: Марко, Микита, Олисей, Федор, Юрко. Християнськими іменами підписувалися прихожани на графіті в Софії Київській: Власій, Євстатій, Іларіон, Митрофан, Моісій, Марія.
Окремо виділяються імена, складені за болгарською традицією: Радослав, Ратибор, Брячислав, Всеволод. Були й кальки з грецької: Віра, Надія, Любов, Богдан. Зустрічаються й варязькі імена: Олег, Ольга. Варто зазначити, що імена, які закінчувалися на -волод, -мир, -полк, -слав, не були поширені серед простого люду, а використовувалися переважно владною верхівкою.
У 1818 році Олексій Павловський, який родом із Глухівщини, видав першу друковану «Граматику» української мови. Ця праця стала не лише ґрунтовним описом граматичних правил, але й містила цінну інформацію про українські імена, які вживалися на той час.
Павловський у виданні презентував список поширених український імен, порівнюючи їх з відповідниками, що існували у церковних святцях та широко використовувалися у російській мові. Автор звернув увагу на те, що українські форми імен часто відрізнялися від канонічних. Ці відмінності, на думку Павловського, пояснювалися "онародненням" імен, тобто їх адаптацією до української мовно-фонетичної традиції.
Переглянемо цей список (правопис 1818 року збережено):
- Чоловічі: Андрѣй (Андрі́й, Андрі́йко, Андру́сь), Григорій (Грыцько̀, Гры́цыкъ, Грыць), Даніилъ (Даны̀ло, Даны́лко), Діонисій (Дены́съ, Дены̀ско), Дмитрій (Дмытро̀, Дмы́трыкъ, Дмытру́сь), Зѣновій (Зінько̀), Евтихій (Евту́хъ), Іосифъ (І͡осыпъ, І́сько), Евфимій (І ͡овхи́мъ, І͡овхи́мко), Корнилій (Корні́й, Корні́йко, Корніе́ць), Карпъ (Карпо̀, Карпу́сь), Каллиникъ (Кале́ныкъ), Клементій (Клымъ), Кипріанъ (Купрі́й), Иларіонъ (Ларыві́нъ), Левъ (Левко̀, Леву́сь), Леонтій (Лево́нъ), Лукіанъ (Лукья́нъ, Луцько̀), Мойсей (Мосі́й, Мусіѣ́ць, Мусі́йко), Никифоръ (Нычы́поръ, Нычы́пірко), Алексѣй (Олексі́й, Оле́кса, Лесько̀), Емеліанъ (Оме́лько, Омеля́нъ), Онуфрій (Онопрій, Онопріѣ́ць, Онопрійко), Ефремъ (Охрі́мъ, Охрі́мко), Афанасій (Опана́съ, Пана́съ, Пана́ско), Евстафій (Оста́пъ, Оста́пко), Авдій (Овді́й), Евсевій (Овсі́й), Анисимъ (Оны́сько, Онысечко), Павелъ (Павло̀, Павлу́сь), Петръ (Петро̀, Петру́сь), Парѳентій (Пархі́мъ, Пархві́нъ), Прокопій (Проко́пъ, Процько̀), Пантелеймонъ (Пантелымі́нъ, Панько̀, Пантелі́й), Филипъ (Пылы́пъ), Спиридонъ (Свыры́дъ, Свыры́дко), Софроній (Сопрі́нъ, Супру́нъ, Супру́сь), Стефанъ (Степа́нъ, Стецько̀, Стець), Терентій (Тере́шко, Тере́шечко), Тимоѳей (Тыми́шъ, Тымо́сь), Харитонъ (Харыті́нъ, Харко̀), Ѳома (Хома̀), Георгій (Юрко̀), Яковъ (Я́ківъ, Яцько̀, Яку́сь).
- Жіночі: Евдокія (Ві́вдя, Овдю́шка, Евдо́ха), Анна (Га́нна, Га́ля, Га́лька), Агаѳія (Га́па, Га́пка, Гапу́ся), Агрипина (Горпы́на, Горпы́ночка), Илія (Ильля̀, Илько̀), Евгенія (Ївга), Зѣновія (Зі́нька, Зі́нѣчка), Акилина (Кулы́на), Меланія (Мала́шка), Марина (Мары́на, Мару́ся), Анастасія (На́стя, Насту́ся), Наталія (Ната́лка, Ната́лочка), Дарія (Ода́рка, Ода́рочка), Аксинія (Окса́на), Ирина (Оры́на, Оры́шка), Параскевія (Пара́ска, Пара́сочка, Пара́ся), Ефросинія (Прі́ська, Прі́ся, Прі́сѣчка), Пелагія (Пала́жка), Соломонида (Соло́ха), Стефанида (Сте́ха, Сте́шка), Евфимія (Хи́мка, Хи́мочка), Февронія (Хі́вря), Христина (Хры́стя), Уліянія (Уля́на, У́лька, У́лечка), Устинія (У́стя, У́стечка), Еремія (Яре́ма, Яре́мочка).
Загалом при хрещенні давався народний варіант ім’я та церковний. Подекуди ви можете зустріти якісь з імен і зараз, але в інший формі.
Один із цікавих прикладів можна знайти в праці харківського професора Миколи Сумцова, який дослідив улюблені імена слобідських українців. Ось список цих імен:
- Вакула, Векла, Вивдя, Гапко, Гурко, Данько, Демко, Дорош, Євдоха, Ілько, Каленик, Килина, Купріян, Лесько, Митро, Мусій, Нимидора, Ничипор, Овдій, Овсій, Одарка, Олелько, Олешко, Омелько, Онопрій, Онисько, Оришка, Охрім, Панько, Радько, Самусь, Свирид, Солоха, Супрун, Текля, Тиміш, Улас, Уляна, Устя, Харко, Хвесько, Хівря, Хома, Яким, Ярема, Яресько, Ярош, Яцько, Юхим.
Сучасні тенденції імен
Спадщина імен, яка склалася в Україні протягом століть, й досі має значний вплив на те, як сум’яни називають своїх дітей сьогодні. Протягом багатьох поколінь українці користувалися переважно усталеним набором імен, який ґрунтувався на християнській традиції та слов'янських коренях. Це імена, такі як Олександр, Ольга, Іван, Катерина, Тарас, звучали не лише як данина предкам, але й несли в собі глибинний сенс, пов'язаний з вірою, історією та культурою.
Однак останніми роками спостерігається певна трансформація цієї традиції. Дедалі частіше батьки обирають для своїх дітей імена, які не належать до українського ономастичного фонду. А дізнатися популярні імена сумчан у 2024 році можна за посиланням.
Вплив війни на імена
Як розповідає нам Сергій, в Ужгороді у 2020 році новонародженому хлопчику дали ім’я Зеленський, а повне його представлення буде як Дьопйош Зеленський Євгенович. Початок повномасштабної війни викликав появу нових імен: Джавелін, Джавеліна, Байрактар.
- Важливим аспектом, на який треба зважати, є те, що власні імена, попри свою назву, не є власністю окремої людини, а є набутком національної мови. І ми або розвиваємо і підтримуємо свою мову, або чужу, - підсумовує Сергій.
