29 серпня у Шостці провели в останню путь земляка, який загинув на війні.
Данченко Олег Юрійович народився 30 січня 1972 року в Шостці, закінчив загальноосвітню школу № 2. У дитинстві захоплювався плаванням, тривалий час відвідував спортивну секцію, брав участь у змаганнях. Після здобуття середньої освіти Олег поступив до Київського національного університету будівництва і архітектури. Професійний шлях розпочав з роботи веб-дизайнером у столиці. До Шостки Олег Юрійович повернувся у 2020 році, працював на одному з місцевих підприємств електриком.
5 жовтня 2022 року був мобілізований до Збройних Сил України. Під час прощання з рідними промовив: «Нехай інші ховаються від служби, а я ховатися не буду»… Захищав Батьківщину у складі саперних військ, на Донецькому напрямку. Приймав участь у боях за Лиман. Після отримання уламкового поранення руки та реабілітації повернувся на фронт. Перший раз прийшов у відпустку у цьому році, наприкінці серпня. Тривалий час перебування у екстремальних фронтових умовах, значні фізичні та емоційні навантаження – він все завжди тримав у собі і ніколи не жалівся. Обіймаючи друзів і родичів, Олег Юрійович не здогадувався, що його життя невдовзі обірветься. 28 серпня чоловік одійшов у Вічність, приєднавшись до Небесного воїнства наших захисників. За словами близьких, найяскравішою рисою Олега Данченка було позитивне ставлення до життя, почуття гумору, бажання допомогти іншим, вірність. Через все життя він проніс свою дружбу зі шкільних років. Виховав сина Радислава. Завжди намагався словом і доброю справою підтримати рідних, а пізніше – і бойових побратимів. Низький уклін нашому захиснику. Вічна пам’ять і подяка.
