Для успішного виконання кожного бойового завдання повинен бути щільний сніданок, обід та вечеря. Журналісти MistoSumy поговорили із командиром та дізнались про страви, які є у повсякденному раціоні наших захисників.
Демченко Дмитро — сум’янин, старший лейтенант та командир мінометної батареї, першого батальйону оперативного призначення, першої Президентської бригади оперативного призначення Національної гвардії «Буревій». Наразі Дмитро тримає оборону Стельмахівки – крайній населений пункт Луганської області.
«У моєму підрозділі немає кухарів, тому ми з хлопцями звикли справлятись самотужки. Визначили графік та по черзі готуємо. На щастя, у нашому населеному пункті є Нова пошта та магазини. Для того, щоб купити щось поїсти труднощів не виникає. Під час виїзду на позиції беремо їжу хто скільки зможе, жодного разу не було такого, щоб чогось не вистачало. Після виїзду можемо дозволити собі купити щось смачненького, щоб хлопці мали змогу хоч якось відпочити», - розповідає Дмитро.
Певного графіка для сніданку, обіду та вечері військові не мають. Є вільна хвилинка – перекусили щось та пішли далі. Все відбувається по-різному кожен день.
Найчастіше хлопці готують щось рідке — суп, борщ, солянка та сюрпа.
Кухні своєї не мають, облаштували мангал та всю їжу готують на свіжому повітрі. Найбільше наші захисники полюбляють готувати суп із кукурудзою та грибами. У бульйон кидають плавлений сир, що додає більш приємного смаку, у засмажку гриби та в кінці кукурудзу.
Також полюбляють гречану кашу та рис. Але каші готують не часто, бо намагаються харчуватись ріденьким, щоб було більше сил нищити окупанта.
Місцеві мешканці часто допомагають військовим: приносять пиріжечки, велику кількість м’яса та теплі речі, бо ночі стають вже прохолодні. Через те, що м’ясо — продукт, який швидко псується, то інколи захисники можуть дозволити смажити шашлик.
Для комфортного готування їжі волонтери допомагають облаштувати більш сучасні умови та можуть привозити: каструлі, тарілки, ложки та виделки.
