Зради трапляються частіше, ніж здається, і, за даними опитувань, зраджує майже кожний п'ятий чоловік. Психоаналітик Джульєт Розенфельд, яка понад 20 років працює з парами, стверджує, що причини невірності найчастіше значно глибші, ніж фізична пристрасть, і можуть сягати дитинства.
Як повідомляє РБК-Україна з посиланням на пояснення британської психоаналітикині Джульєт Розенфельд у статті на Daily Mail, зрада має менше спільного з інтимом, ніж з болем, втомою та відчуттям власної нікчемності. Розенфельд назвала п'ять поширених причин, які вона найчастіше чула у своєму кабінеті.
5 справжніх причин чоловічої невірності:
- Важкі часи (втеча від безсилля). Фінансовий тиск, безробіття, криза середнього віку чи інші життєві зміни, які створюють відчуття порожнечі та безсилля, часто штовхають чоловіків на зраду. Вона стає не бажанням інтиму з іншою людиною, а втечею від безсилля та пошуком визнання, якого не вистачає.
- Роман замість депресії. Іноді роман — це спосіб уникнути чесної, болісної розмови про власну депресію чи тривогу, якої чоловік боїться. Простіше створити «альтернативну реальність» на стороні, ніж подивитися у власні страхи, наприклад, страх бути покинутим, пережитий у дитинстві.
- Потреба відчувати себе потрібним. Багато чоловіків зраджують не через нестачу кохання, а через нестачу прийняття. Вони можуть не відчувати себе коханими, потрібними чи поміченими у власних стосунках, особливо якщо мають травматичне минуле. Невірність стає спробою заповнити стару емоційну діру та прагненням, щоб їх любили безумовно.
- Коли роман на стороні — сигнал SOS. Зрада може бути криком про допомогу, коли партнер роками почувається знеціненим (наприклад, постійно терпить презирство чи докори). Для людини, яка живе в таких умовах, нові стосунки, де є ласка та повага, здаються єдиним виходом. Хоча це не виправдовує невірність, іноді вона стає перехідним етапом до життя, де є повага.
- Страх старіння. У середньому віці зміни лібідо, страх втрати привабливості та ослаблення ерекції боляче вдаряють по самооцінці. Роман з молодшою партнеркою часто стає захисним механізмом: спробою переконати себе «Я ще можу». У таких випадках зрада є показником невміння пережити новий етап у житті разом, а не просто фізичною пристрастю.
Джульєт Розенфельд підсумовує, що зрада — це не стільки дія, скільки симптом того, що в стосунках або в самій людині щось пішло не так задовго до того, як з’явилася інша особа.
