Мабуть, у кожного слово «вишиванка» викликає на душі дуже приємні та теплі асоціації про автентичність та своє рідне, а ще – зараз це дуже стильно. Сам процес створення такого витвору мистецтва – справжня магія. Сьогодні героїнею нашого інтерв’ю стала сум’янка Ксенія Шпилька, яка й виготовляє цю красу – вишиванку. Дізнались, про «пророче» прізвище, про найперші вироби, про те, як вишивання може залучати та об’єднувати всю родину та про сам процес реалізації. Читайте далі в інтерв’ю.
- Розкажи, будь ласка, трохи про себе
- Мені 42 роки. Народилася та все життя проживаю в Сумах. Закінчила Сумський державний педагогічний університет за спеціальністю "Вчитель біології / практичний психолог", але вже 20 років працюю на важкому хімічному виробництві ПАТ "Сумихімпром". Заміжня, матір двох синів. Тому, моя основна праця на підприємстві, а вишивання — це приємний бонус.
- Що або хто тебе надихнув на таку творчу роботу - створення вишиванок?
- Надихнув чоловік, який свого часу навчив мене любити Україну, бо до того я була дещо уражена вірусом радянщини.
- Шпилька - це твій псевдонім чи справжнє прізвище?
- Шпилька — моє прізвище за чоловіком. Коли я виходила заміж, лише вищі сили знали, яким "пророчим" і псевдонімним воно виявиться.
- З чого починався твій шлях у цій сфері?
- Все почалось з бажання порадувати чоловіка власноруч вишитою вишиванкою. Вишуканих сорочок він не носив, тому я обрала просте стареньке поло, яке буде не шкода, якщо щось піде не так. Робота вийшла далека від досконалості, але саме вона поклала початок мого вишиваночного шляху. Дуже сподобався процес вишивання — і сама праця, і своєрідний релакс для нервової системи, і духовне занурення в неї. Крім того, я відкрила для себе тканину, з якої шиються більшість поло — її структура, наче, створена для вишивання хрестиком. Отже, кілька років я продовжувала, так би мовити, "набивати руку" на стареньких поло. Пізніше прийшло усвідомлення, що варто спробувати виходити на більш серйозний рівень; знайшла компанію по пошиттю поло, придбала з десяток виробів, дала оголошення в Фейсбук — і пішло, і поїхало, і завертілось...
- Як давно вже створюєш вишиванки?
- Загалом, понад 10 років, але власне лінії вишиванок — 5.
- А скільки ж часу займає виготовлення однієї вишиванки?
- В середньому, підрахувавши кількість виробів за 5 років, виходить близько чотирьох днів. За кількістю годин, які я присвячую вишиванню - це від 15 до 20 годин на один виріб.
- Чи ти брала участь у конкурсах/фестивалях, де презентувала свої роботи?
- Одного разу — у березні цього року, у Києві на Хендмейд Експо. Лише тому, що взимку було трохи вільного часу від замовлень на створення "про запас".
- Чи є твої найулюбленіші вишиванки, які ти створила?
- Найулюбленіших багато. Річ у тім, що за весь час однакових вишиванок я вишила лише кілька пар. Тобто, можу сміливо сказати, що кожна моя вишиваночка ексклюзивна та унікальна у своїй красі. А з тієї кількості, яку я вже створила, доволі багато робіт, які залишили особливий відбиток в моєму серці.
- З чого складається процес підготовки, виготовлення вишиванок?
- Процес починається з пошиття, який здійснює компанія "Пошив" за моїм запитом. З замовником я узгоджую стиль та розміщення орнаменту. Отримавши поло, починаю вишивати. Якщо це якийсь конкретний малюнок, типу: козака, птаха, певного предмета - таку схему я попередньо малюю в спеціальному додатку. Якщо орнамент - вигадую його в процесі вишивання.
- Тобі хтось допомагає у цьому?
- Колись я намагалась залучити до праці інших майстринь, та лише пара дівчат погодились і вишили кілька виробів. На цьому все.
На сьогодні, головна моя помічниця — моя матуся. Близько двох років тому вона долучилась зі своєю технікою вишивання гладдю, і тепер - це своєрідне відгалуження моїх виробів, бо особисто я вишиваю лише хрестиком. Мамині роботи неймовірно гарні й також авторські та різноманітні.
- Хто найчастіше роблять замовлення у тебе: жінки або чоловіки? Який середній вік?
- В середньому, здебільшого звертаються жінки, які замовляють як жіночі, так і чоловічі вироби, а також дитячі. Вікова категорія, в основному, 30+.
- Чи були кумедні або дивні випадки з покупцями?
- Кумедні навряд, а до дивних я б віднесла одного надто скрупульозного пана, який, зробивши замовлення, довго прискіпувався до готового виробу, поки не погодився забрати. Зазвичай я не беру ніякої переплати, та коли цей пан звернувся наступного разу, я взяла з нього плату наперед 100%.
Ще були пара випадків "зникнення" замовника, але самі вишиваночки від цього не "постраждали" — знайшли інших власників.
- Яка вишиванка була найскладнішою в реалізації?
- Найскладнішим було вишивати портрети військових — не за технікою, а суто психологічно.
- А ти зазвичай вдягаєш у повсякденному житті вишиванку?
- Звісно, залюбки. Мої вишиванки не класичного вишуканого покрою. Вони зручні саме для повсякденного носіння.
- Які плани не майбутнє? Плануєш розширюватись?
- Поки що не уявляю, яким чином я б могла розширити виробництво, бо робота ручна, моїх власних рук лише дві, а інші майстрині не готові долучатись.
- Якби у тебе була можливість звернутись до всіх людей цього світу від імені усіх мисткинь зі створення вишиванок, то щоб ти хотіла сказати?
- Маленька ремарочка: звернутись до усіх людей цього світу, крім окупантів.
Певно, я б сказала, що покликання мисткинь — дарувати красу та радість. Приймайте нашу працю з відкритим серцем, вдягайте вишиванки за будь-якої нагоди та без особливого приводу, зберігайте, насолоджуйтесь ними, обирайте в подарунки... Ми завжди відкриті до будь-яких забаганочок.
Ковальова Юлія
