Сьогодні, 22 травня, Шостка провела в останню путь двох своїх земляків – Щербеця Іллю Олександровича та Деменченка Олександра Ігоровича, які загинули внаслідок ракетного удару по полігону під Шосткою 20 травня.
Щербець Ілля Олександрович
Ілля Щербець народився 18 лютого 1988 року в Шостці. Був єдиною дитиною в родині. Після закінчення Шосткинського центру професійно-технічної освіти за спеціальністю "Столяр-тесляр" та курсів комп'ютерних технологій, його головним захопленням стала військова справа.
Після строкової служби Ілля підписав контракт з Національною Гвардією України, брав участь в антитерористичній операції. Повномасштабне вторгнення зустрів на навчанні у Львівській області. Згодом воював на Київському напрямку, брав участь у визволенні Ірпеня, Бучі та інших населених пунктів. За "безпосередню участь у бойових діях, забезпечення заходів з національної безпеки і оборони" був нагороджений Почесною грамотою. Після цього допомагав на Харківському та Сумському напрямках. Після складної контузії та лікування знову повернувся до лав Нацгвардії.
Вдома на Іллю чекали мама, дружина Ксенія та син Тимофій. Родина згадує його як прекрасного батька, турботливого чоловіка та сина, який дихав своїм сином. Ілля був добрим, товариським, людяним, чесним, ніколи не знав втоми. Він був майстром у виготовленні дерев'яних меблів та добре розумівся на ремонті автомобілів. Мріяв після Перемоги подорожувати світом з родиною, зокрема відвідати Скандинавію, щоб побачити фйорди.
Востаннє Ілля Олександрович спілкувався з рідними вранці 20 травня. За кілька годин вони отримали страшну звістку: штаб-сержант Ілля Щербець трагічно загинув, залишаючись вірним Україні та військовій присязі до останніх хвилин життя.
Деменченко Олександр Ігорович
Олександр Деменченко народився 9 травня 1982 року в Таллінні (Естонія), але більша частина його життя минула в Шостці. Навчався у школі № 12, здобув професійну освіту електрика.
Після армійської служби підписав контракт з військовою частиною. Понад 25 років Олександр працював кінологом. Рідні зазначають, що він мав особливий дар відчувати собак, і кінологія була для нього не просто наукою, а мистецтвом порозуміння між людиною та твариною. Його любов до чотирилапих друзів була справжнім покликанням, він з неймовірною відданістю дбав про собак, розумів їх з півпогляду, навчав, виховував і часто рятував. Це сформувало його характер – відповідальний, терплячий, сильний і водночас добрий. Він користувався високим авторитетом серед колег та керівництва, був відзначений грамотами та медалями.
З початком повномасштабної російської агресії Олександр боронив Україну на Сумському напрямку. Він говорив, що йде захищати свою родину – донечку та дружину. Вдома на нього чекали кохана дружина Тетяна та 10-річна донечка Каміла. Мріяв, як після Перемоги разом поїдуть до моря та завжди будуть усі разом іти по життю.
20 травня штаб-сержант, старший кінолог стрілецького батальйону Олександр Деменченко приєднався до Небесного воїнства. Йому назавжди залишиться 43 роки.
Вічна слава та вічна вдячність Захисникам України!
