У розмовах між собою сум'яни, звісно, не називають себе провінціалами, а Суми — провінцією. Для більшості — це рідний дім, місце сили, родина, друзі. Поняття ці перш за все духовні, а не економіко-географічні. Проте, потрапляючи у великі, вируючі енергією міста, ми бачимо різницю і починаємо порівнювати.
Оптимізм та реальне сприйняття старшого покоління виводять переваги нашого міста вгору, а критичний погляд молодих ставить місту “діагноз”: провінційне. Ніби другорядне, з певними обмеженнями у світогляді людей, можливостях розвитку, вимушеним вузьким колом однодумців. Дехто вважає, що Суми хоч і обласний, але далеко не культурний центр. Але є й ідеалісти та інтелектуали, які люблять своє місто та вміють розгледіти у ньому прекрасне.
Журналісти MISTOSUMY.com поспілкувалися з перехожими, а потім ще й з нашими творчими авторитетами, щоб зрозуміти, чи вважають сум’яни своє місто провінційним. І які головні переваги Сум, завдяки яким тут варто прожити все життя чи якусь її частину?
Роман, студент, громадський активіст:
— Місто наше — провінційне. Переваги є: компактність, багато водойм, власний шарм.Чи хочу я прожити тут все своє життя? Мабуть, так, хотів би, принаймні зараз настрій саме такий. А далі хтозна, може кудись і потягне.
Саша та Марина, випускниці медколеджу, працюють:
— У порівнянні з іншими містами так, провінція. Зарплати маленькі, обмежені можливості для фінансового росту. Ще й далеко від столиці. Ми б туди щодня їздили! Дуже хочеться інтерактивних локацій як у Харкові, наприклад у ТЦ “Нікольський”, там є великий артпростір, можна прийти та помалювати, зліпити щось з глини - все безплатно. Дитячих розваг у Сумах багато, а для нашого віку обмаль, боулінг на все місто лише один, ще й МакДональдз не працює. Переваги? Батьки поруч, компактність, багато друзів. Це тримає тут, інакше поїхали б кудись далі.
Читайте також: «Затишне, компактне та рідне»: містяни розповіли, за що люблять Суми
Марія (відмовилася фотографуватися), художниця, 26 років:
— Для мене — провінція. Але, вважаю, що все залежить від цілей і планів на майбутнє. Якщо хтось хоче прожити затишне, розмірене життя, Суми дуже для цього підходять. А тим, хто амбітний, хоче побудувати кар’єру і власний бізнес тут дуже важко, і загалом нема чого робити. Що я відчуваю, коли вертаюсь з поїздок? Я знаю, що вертаюсь до людей, а не до міста. Якби їх тут не було, навряд чи я б сюди приїздила.
Наталія Бойко, викладач, хореограф-балетмейстер, прибічниця активного дозвілля і ненасильницької мотивації:
— Суми — це стовідсотково провінційне місто в класичному його розумінні. Периферійне, маловідоме, може, навіть, забуте. Не буду вдаватися в географічні, історичні чи політичні причини цього.Але все це тільки для зовнішнього, "несумського соціуму". Сум'яни ж здебільшого люблять своє місто і знають його переваги.
Для мене це, в першу чергу, компактність, різноманітність локацій для прогулянок, активного чи пасивного відпочинку, доволі розвинена мережа закладів, де можна проводити своє дозвілля: кафе, просторів для різного роду активностей, творчості, спорту. Ми не обділені відділеннями пошти, маркетами, медзакладами. Маємо майже всі ті "складові життя", що й у великих містах, але у відповідному масштабі.
Зі своєї "професійної ніші" можу сказати, що маємо достатньо осередків дитячого хореографічного дозвілля: на будь-який смак і вподобання. Маємо достатньо майданчиків для творчих активностей. На жаль, воєнний стан вніс багато коректив, але не скасував, наприклад, проведення танцювальних конкурсів. Зокрема, в період попереднього сезону конкурси в нашому місті проводилися щотижня, а то і двічі на тиждень.
Тому, аналізуючи своє бажання чи небажання жити в Сумах, я, мабуть, говорила б про те, що його псує, а не про те, чого нашому місту не вистачає.
Павло Парфін, письменник-казкар, автор книги "Казкові пригоди Сумислава":
— Нічого ганебного в слові "провінція" немає. У деяких державах провінція є окремою областю або адміністративною одиницею. Чи Суми це — провінція? Це залежить від того, що відчуває людина, від її самоідентифікації. На мій погляд, Суми - місто само в собі, місто-оаза, дуже самодостатнє.
У Сум є впізнаваний шорсткий характер, є давня історія, самобутня культура і традиції. Є люди, яких провінціалами ніяк не назвеш. Це — художники, музиканти, поети, спортсмени, підприємці та багато, багато інших. Кожен із них робить Суми унікальним і неповторним містом. Я живу в Сумах із 1985 року. Я люблю моє місто.
Ігор Касьяненко, журналіст, директор ГО "Агенція творчих подій":
— Місто — поняття багатошарове. Кожен живе у своєму місті Суми. Ми, його мешканці, навіть називаємо себе по-різному. Одні з нас сумчани. Інші сум’яни. А ще, кажуть, у нас водяться сумці (сміється). Моє особисте міста Суми – це один з культурних центрів України.
До війни в моєму місті проводився найбільший у Східній Європі фестиваль музики Баха. Суми – українська столиця авторської пісні. Тут живуть музиканти, літератори та художники, відомі далеко за межами України. В місті декілька театрів, один з яких має звання «національного». Тут кожен митець-початківець може знайти собі однодумців, а для любителів художньої творчості майже кожен день є пропозиції для відвідин концертів, вернісажів, поетичних читань тощо.
І при всьому цьому головною чеснотою міста є його унікальна природа — річка та парк вздовж неї практично через все місто, декілька озер з чудово обладнаними пляжами, велика кількість спортивних майданчиків, хвойні ліси на околицях. Тобто жити-відпочивати у Сумах зручно, як ніде. Ну а заробляти можна і дистанційно.
Єдиний недолік міста Суми – це критична наближеність до кордону з Мордором…
Антон Подлуцький, корінний сум'янин, понад 20 років мешкає в Києві. Журналіст, співзасновник порталу КиївВлада, фундатор ProIT:
— Суми є провінцією юридично, як провінцією є Чернігів, Полтава тощо. Так само Суми є провінцією фактично.
В слові "провінція" дехто вчуває негативну оцінку, але, як такого, нічого поганого (чи гарного) немає в тому, щоб бути провінцією.
Перевага невеликого міста - вона ж його вада. Це тяга до автентичності, інколи - занадта, бо автентичність межує з певними виявами самоізоляції. Наприклад, наголос на якихось особливостях, які не завжди є особливостями цього міста, цієї провінції, але через необізнаність, грунтовану на самоізоляції, не є унікальним чинником. Що заважає провінційному місту розвиватись як складовій великого світу, великої України.
Втім, в провінціях є певні чари - неспішне життя, навіть під час Великої війни з нашим споконвічним ворогом або перлини місцевого життя. Для мене Зелений Гай був і залишається однією з наймагічніших місцин. Так само вулиці Троїцька і Псельська – вулиці мого дитинства, і такими залишаться назавжди.
Так само провінція може дуже довго зберігати власну історію - це плюс. Але чим більше ми взнаємо про минуле, тим глибшою та реальною є історія. Тому мінус тут в тому, що провінційне світосприйняття вкрай неохоче відкривається новим знанням, через що провінції зазвичай є заповідниками консерватизму.
Мені, як корінному сум'янину, який свідомо поїхав, складно сказати: чи є у Сум якісь переваги над Києвом? Та може так статись, коли ми переможемо російську федерацію (а ми її точно переможемо) і коли сусідні області Білгородська, Курська, Брянська повернуться до України (спочатку як протекторатні області, згодом - більш глибоко), саме Суми стануть одним з форпостів з деколонізації колись "російських" територій. Та як це буде, коли це буде - достеменно невідомо. І якими будуть ті Суми - теж невідомо.
Особисто я дуже хочу та щиро бажаю, щоб відносно тих Сум мешканці доколонізованих земель відчували себе провінціалами та тягнулись в Суми за культурою, освітою, наукою - українською та світовою, позбавленою російського посліду.
Нагадаємо, минулого тижня наші журналісти вийшли на сумські вулиці аби дізнатися, чи заощаджують містяни на продуктах харчування, одязі та інших покупках.
Пишіть у коментарях за посиланням, за що Ви любите Суми та що б хотіли змінити у рідному місті.
Анна Крамар для MISTOSUMY.com
